Стоїк

Головна бiда – це те, що в мене мало грошей. Якби я мав достатньо грошей, я б уже нiколи не збився з дороги. Проблема в бiдностi i бiльше нi в чому. Але ж я себе не вважаю пропащою людиною, навiть зараз. Я ще спробую, i завжди е завтра.

– Менi до вподоби такий настрiй, – сказав Ковпервуд. – Сподiваюся, ви не помиляетесь. У всякому разi влаштувати вас у маклерську контору, думаю, буде нескладно.

Толлiфер вiдразу пожвавiшав.

– Я б цього дуже хотiв, – сказав вiн серйозно i майже з сумом. – Для мене це справдi було б можливiстю почати все спочатку.

Ковпервуд посмiхнувся.

– Гаразд, – сказав вiн, – я думаю, що це можна влаштувати без проблем. Але за однiеi умови: вiднинi не вплутуватися нi в якi iсторii. Це дуже важливо, беручи до уваги характер справи, яку я маю намiр вам доручити. Справа ця нiяк не накладае на вас зобов’язань стосовно вашого особистого життя, але вона означае, що принаймнi деякий час вам доведеться придiляти особливу увагу однiй дамi, тобто робити те саме, про що ви менi щойно розповiдали.

Отже, вам доведеться придiляти увагу доволi привабливiй жiнцi дещо старше за вас.

Щойно Ковпервуд сказав це, у Толлiфера одразу майнула думка, що це, iмовiрно, якась багата лiтня дама, знайома Ковпервуда, з якою вiн пов’язуе серйознi фiнансовi плани, а Толлiферу вiдводиться роль принади.

– Звичайно, – вiдповiв вiн, – якщо я можу бути вам цим корисний, до ваших послуг, мiстере Ковпервуд.

Тут Ковпервуд, вiдкинувшись на спинку крiсла й задумливо постукуючи кiнчиками пальцiв, дивився на Толлiфера холодним поглядом, явно його оцiнюючи.

– Жiнка, про яку я говорю, мiстере Толлiфер, моя дружина, – коротко, iз цинiчною незворушнiстю сказав вiн. – Уже багато рокiв ми з мiсiс Ковпервуд перебуваемо… не те, щоб у поганих стосунках, це не зовсiм вiрно, – але в певному вiддаленнi одне вiд одного.

Тут Толлiфер кивнув, наче запевняючи, що вiн цiлком розумiе, але Ковпервуд швидко продовжував:

– Це не означае, що ми завжди в такому станi.

Або що я хочу отримати якi-небудь докази проти неi для суду. Нi. Вона мае право розпоряджатися своiм особистим життям, хоч, звiсно, не виходячи за певнi рамки. Я не потерплю нiякого публiчного скандалу й не дозволю нiкому вплутати ii в якусь брудну iсторiю.

– Я розумiю, – вставив Толлiфер, збагнувши, що тут треба бути надзвичайно обережним i в жодному разi не переступати певних меж, якщо вiн хоче мати зиск з цiеi пропозицii.