Стоїк

Вiн вiдкрив Сiппенза багато рокiв тому, i той виявився дуже корисним у боротьбi за контракт на проведення газу в Чикаго. З грошима, заробленими на цiй справi, Ковпервуд прорвався у галузь мiського транспорту, i вiн також залучив до цього Сiппенза, оскiльки той мав справжнiй талант здобувати потрiбну iнформацiю i вести справи, пов’язанi з суспiльно корисними проектами. Щоправда, вiн через схильнiсть нервувати й навiть дратiвливiсть не завжди вмiв повестися дипломатично.

Сiппенз вважав, що цього разу Ковпервуд отримав майже фатальний удар, втративши концесii. Вiн не уявляв собi, як тепер можна розрахуватися з мiсцевими фiнансистами, що вклали грошi в Ковпервуда i, як виявилося, марно. Вiд того самого вечора, коли справу було остаточно програно, Сiппенз не мiг отямитися i боявся зустрiчi з Ковпервудом.

Одначе уже на третiй день пiсля краху Сiппенз отримав телеграму вiд одного з секретарiв Ковпервуда iз запрошенням прийти до нього. Зайшовши до кабiнету й побачивши веселого, енергiйного Ковпервуда, що просто-таки випромiнював гарний настрiй, Сiппенз ледве повiрив своiм очам.

– Як справи, шефе? Радий бачити вас у такому чудовому гуморi.

– Справдi, нiколи не почувався краще. А як ви, де Сото? Чи можу я i далi розраховувати на вас?

– Ви ж знаете мене, шефе. Я завжди був з вами. Тож все, що скажете.

– Я був упевнений в цьому, де Сото, – вiдповiв Ковпервуд з посмiшкою.

Справдi, любов Беренiс винагородила його за всi невдачi, i тепер вiн вiдчував, що найзначнiшi сторiнки його життя ще тiльки попереду, а тому був сповнений надiй i приязно ставився до всього на свiтi.

– Маю для вас певне завдання, де Сото. Я послав за вами, оскiльки тут слiд все зберiгати в таемницi, а вам я можу довiряти.

На мить його губи щiльно стислися, i в очах з’явився той холодний, непроникний металевий блиск, що змушував неприемно почуватися тих, хто не любив або боявся Ковпервуда. Сiппенз розпрямився й увесь перетворився на слух.