Орлеанська діва

Іди ж, французам звесели серця,

Покинь свiй Тур, добудь отчизнi волю, —

З тобою поруч я пiду, королю!»

Придворцi, Жанну оточивши вмить,

На неi тiльки й на святу блакить

Зорять побожно, плещуть у долонi

І одностайно всi кричать: «До бронi!»

З них кожен – i старий, i молодий —

За зброеносця хтiв би стать при нiй,

Всi сили iй i все життя вiддати, —

І кожен мае сховану жагу

Солодку квiтку в дiвчини зiрвати,

Для неi й для вiтчизни дорогу.

Усi заворушились комашнею:

Той з любкою прощаеться своею,

Той розписки складае лихварям,

А той без грошей платить хазяям.

Денис пiдняв священну орифламу

—

І мужнiй Карл, радiючи думками,

У славi бачить трон високий свiй:

Тож прапор цей, для ворогiв страшний,

Невинна дiва та осел крилатий

Його безсмертям мають увiнчати!

Святий Денис так справу влаштував,

Що Карл Агнесi й слова не сказав:

Навiщо зайвi для страждань причини?

Навiщо тратить дорогi хвилини?

Агнеса спала пресолодким сном.

Не знаючи, що дiеться кругом,

Їй снилося те нiжне раювання,

Якому вже прийшла пора остання:

Коханець обiймав ii палкий,

Вона йому жагуче вiддавалась…

Шкода й казать! Забрав його святий,

І тiльки милi спогади лишались.

Так лiкар, щоб хворобу вiдiгнать,

Забороняе те i се вживать

І вiд смачних наiдкiв ненажерi,

Йому ж на добре, зачиняе дверi.

Коли Денис монарха одiрвав

Од грiшних, хоч i любих нам забав, —

З’явився вiн до Божоi ягницi,

Що силу мала бiльшу вiд левицi,

Вернув до себе знову взiр святий,

Побожну мову, зачiску нехитру,

I патерицю, й перстень золотий, —

І мовив так, свою надiвши митру:

«Служи тепер отчизнi й королю

I знай, дитя, що я тебе люблю.

Пильнуй лише, щоб з лавром гордовитим

Цвiли й невиннощi рожевим цвiтом.

Пiд Орлеан ти поведеш бiйцiв.

Коли Тальбот, вождь наших ворогiв,

До президентшi[49 - Президентша – дружина президента Луве.] йтиме на стрiвання,

Пойнятий диким полум’ям бажання, —

Вiн упаде вiд мужнiх рук твоiх.

Скарай же грiшного, сама на грiх

Не надячись лукавий. Будь щаслива

I вiдай: сильна ти, допоки дiва».

Скiнчивши так високий заповiт,

Полинув пастир у надземний свiт.

Пiсня третя

Опис палацу Дуростi. Битва пiд Орлеаном. Агнеса перевдягаеться в Жаннин вiйськовий одяг, щоб найти свого милого; вона потрапляе в полон до англiйцiв, i соромливiсть ii зазнае багато лиха.