Орлеанська діва

Тодi Денис, неначе батько добрий,

Промовив стиха дiвчинi хоробрiй:

«Дитя мое! Нам розповiв поет,

Як Нiс, до Турна трапивши в намет

Удвох iз вiрним другом Еврiалом,

Рутульцiв сон довершував кинджалом.

Вiдоме й те хтозна з яких часiв,

Що достославний гордий син Тiдея

У товариствi мудрiм Одiссея,

Як Ресiв табiр морок оповив

,

Троянцiв сонних мертвими робив.

Чому й тобi задля свойого краю

Не вiдновити iхнього звичаю?»

«Нi, – мовить Жанна, – я письма не знаю.

Але на рицарську ступила путь

I вiдаю: лежачого не б’ють».

Ще не скiнчивши гордоi вiдмови,

Вона шатро золочене, чудове

У сяйвi мiсячнiм постерегла:

Особа, певне, там значна була.

Вино, окрасу доброго стола,

Там Жанна в кубки смiло наливае,

I пирогом вечеряе смачним,

І вдвох iз богопосланим святим

За короля французiв випивае.

Шандос у тiм наметi проживав

.

Горiлиць вiн, вояка грiзний, спав.

Вона бере меча його страшного,

Бере штани з едвабу дорогого:

Так Господiв улюбленець Давид,

Сауловi натрапивши на слiд.[44 - Саул – перший еврейський цар, був помазаний на царство суддею Самуiлом. Саул не виправдав надiй, i тому Самуiл ще за життя Саула помазав Давида, як наступника Сауловi, що спричинилось до ряду замахiв з його боку на життя Давида. Напередоднi бою при Гелвуi Саул, з допомогою славетноi чародiйки з мiста Ендор, викликав тiнь померлого Самуiла, що провiщав йому поразку.

Низьке бажання помсти занехаяв,

А тiльки шмат плаща його вiдкраяв

I царедворцям навiч появив,

Що мiг зробити, тiльки не зробив.

Бiля Шандоса, юний та вродливий,

Спав юний паж, у забуттi щасливий.

На лiнii, вiдкiль початок нiг,

Амур би сам йому позаздрить мiг.

Поблизу нього каламар похiдний

Стояв з чорнилом – доказ очевидний,

Що хлопець вiршi звечора писав

Красунi тiй, яку вiн покохав.

Пречиста Жанна узяла чорнило

I на озадку хлопцевому смiло

Лiлеi три в один виводить мах.

Святий дивився з радiстю в очах,

Як зад англiйця, свiжий та круглявий,

Скрашае герб французькоi держави.

Хто ж був уранцi, наче звiр, лихий?

Шандос, i так з похмiлля сам не свiй.

Побачивши у хлопця в мiсцi певнiм

Три лiлii,[45 - Лiлiя – геральдичний знак французьких королiв.