І це все, що я хотіла сказати про кохання

Правда, навiщо я сюди приiхала? Кататися… Миле дитяче слово пiдняло настрiй, я попрощалася й пiшла спати.

13

Увесь наступний день я безуспiшно намагалася вiдновити своi дитячi навички управлятися з лижами пiд професiйно спiвчутливим поглядом iнструктора. Менi не вдавалося з’iхати без падiння навiть iз самого низенького горбка, у той час як Анна, моя сусiдка за столом, насолоджувалася катанням з неприхованою радiстю. Вже перед обiдом, зглянувшись над моiми жалюгiдними потугами «покататися», вона запропонувала пробiгтися по розкатанiй лижнi:

– План по синцях ви перевиконали по-стахановському, – невитончено пожартувала Анна, i ми помчали уздовж траси.

І тут я з подивом побачила, що прямо до пансiонату, з боку, протилежного до того, звiдки прийшла я, веде прекрасна широка дорога – i ницiсть учорашнього таксиста постала в новому свiтлi, як i моя нерозумна ощадливiсть.

По лижнi iхати було прекрасно, снiг радiсно скрипiв пiд лижами, сонце, морозець – Кость мав рацiю, коли вiдправив мене сюди, де б ще я так нападалась, як говориться, вiд душi?

Пiсля обiду ми знову пiшли кататися, з невеликоi пологоi гiрки я з’iжджала вже досить акуратно й не падала.

Коли почало темнiти, до пансiонату пiд’iхало таксi, але не та руiна, що викинула мене на пiвдорозi, а гарне приватне таксi, з шашечками. З нього вийшов лiтнiй чоловiк.

– Ще прибулець до нашого вогнища, – прокоментувала Анна. – Тепер буде веселiше.

Вона не помилилася. Спустившись у iдальню до вечерi, чоловiк, оглянувши оцiнливим поглядом наш нечисленний контингент, попрямував саме до нас.

Пiдiйшовши до столика, запитав:

– Поруч з вами вiльно? Дозвольте приеднатися.

Ми з Анною прихильно кивнули, а потiм не витримали й розсмiялися. Незадовго до його приходу ми розiграли цю сценку i вгадали навiть його реплiки: бiльшiсть чоловiкiв передбачуванi, особливо якщо вони добре вихованi й товариськi. І не сидiти ж йому, як сичевi, в гiркiй самотностi, у той час як поруч ми з Анною?

За вiкном хмари заволокли небо, подув сильний вiтер.

Рiзкими поривами вiн ударяв у вiкна, немов збирався розбити скло й увiрватися в нашу затишну iдальню та засипати все снiгом. Зайшла господарка й заклопотано попередила про циклон, що наскочив зненацька.

– Боюсь, що погана погода протримаеться кiлька днiв, – додала вона, – не дуже погуляеш пiд таким вiтром.

І немов пiдтверджуючи ii слова, порив вiтру вдарив з новою силою у вiкно. Пiсля вечерi ми дружно перебралися у фойе, до камiна.