Американська трагедія. Книга 2

І тут же вона згадала, як уперше почула по телефону у Гаррiетiв про потонулу дiвчину, i потiм – ця страшна блiдiсть Клайда… його хвороба… адже вiн тодi мало не знепритомнiв… Нi, нi! Тiльки не це! Але ж вiн приiхав з Лiкурга iз запiзненням, тiльки в п’ятницю. І не писав iй звiдти… І знову вiдчувши весь жах подii, вона раптом ще раз знепритомнiла. Вона лежала в наметi нерухома i мертвотно-блiда, а тимчасом Грент i iншi, порадившись, вирiшили, що найрозумнiше зразу ж або хоч принаймнi завтра вранцi згорнути табiр i повернутись у Шейрон.

Трохи згодом Сондра прийшла до тями i зi сльозами заявила, що вона зразу ж виiде звiдси, що iй нестерпно залишатись у цьому жахливому мiсцi i що вона благае Бертiну та iнших не залишати ii одну i нiкому не говорити про те, як вона знепритомнiла i плакала, бо це тiльки дасть привiд для небажаних балачок. І весь час вона думала, як саме – коли це правда – добути листи, якi вона писала Клайдовi. Господи, який жах! А що як вони тепер потраплять до рук полiцii або iх надрукують у газетах! Все-таки вона любила його, i вперше за ii життя невблаганна, сувора дiйснiсть завдала iй такого жорстокого удару, вдершись в ii веселий, легковажний обмежений свiт.

Отже, негайно було вирiшено, що вона поiде разом з Стюартом, Бертiною i Грентом у готель «Метиський» в схiднiй частинi озера, – звiдти, як пояснив Бегот, вони зможуть на свiтанку виiхати в Олбенi i далi навкружним шляхом у Шейрон.

Тимчасом Мейсон, забравши з собою всi речi Клайда, спiшно подався на захiд до Рибальськоi затоки i до Бухти Третьоi милi; вiн тiльки один раз спинився в дорозi, щоб провести першу нiч на якiйсь фермi, i приiхав на мiсце пiзно ввечерi у вiвторок.

І Клайд, занепокоений цим новим ускладненням, почав заперечувати, що на ньому був сiрий костюм, запевняючи, нiбито й тодi був у тому самому костюмi, який на ньому зараз.

– Але ж вiн був наскрiзь мокрий?

– Так.

– Де ж вам його почистили i випрасували?

– У Шейронi.

– У Шейронi?

– Так, сер.

– Тамтешнiй кравець?

– Так, сер.

– Який кравець?

На жаль, Клайд не мiг пригадати.

– Значить, вiд Бiг-Бiтерну до Шейрона ви йшли в зiм’ятому i мокрому костюмi?

– Так, сер.

– І, звичайно, нiхто цього не помiтив?

– Як я пам’ятаю, нi.

– Ах, як ви пам’ятаете! Ну, гаразд, ми все це ще з’ясуемо.