Мауглі = Mowgli

Тобто вiн пiдстрибнув на чотири-п’ять футiв угору i грудкою впав на землю.

– Людина! – прогарчав вiн. – Людське дитинча! Поглянь!

Перед ним, схопившись за нахилену до землi гiлку, стояв голiсiнький смаглявий малюк, що ледь навчився ходити, – малесенька, нiжна жива грудочка. Такоi дитини ще нiколи зроду нiхто не бачив уночi та ще й бiля вовчого лiгва. Малюк подивився в очi батьковi-Вовку i засмiявся.

– Ти диви, людське дитинча! – подивовано сказала мати-Вовчиця. – Я iх ще нiколи не бачила.

Вовк зазвичай носить своiх вовченят у пащi, тому вiн може, коли треба, взяти в зуби яйце i не розчавити його; i хоча зуби батька-Вовка ухопили за спину малюка, коли вiн поклав дитину мiж вовченятами, на шкiрi не лишилося й слiду.

– Яке ж воно малесеньке! Голе, а таке хоробре! – лагiдно мовила мати-Вовчиця. (Малий пробирався мiж вовченятами ближче до ii теплого пiдчерев’я.) – О, та ще й узявся смоктати разом з усiма! То он яке воно, людське дитя! Яка б то вовчиця могла похвалитися, що мае серед своеi малечi людську дитину?

– Я чув, таке колись бувало, тiльки не в нашiй Зграi i не за моеi пам’ятi, – сказав батько-Вовк.

При входi в печеру стало темно – велика кутаста голова i шия Шер-Хана затулили отвiр. За ним верещав Табакi:

– Пане, пане, вiн побiг сюди!

– О, яка честь – до нас навiдався Шер-Хан! – мовив батько-Вовк, грiзно зблиснувши очима.

– Вiддай мою здобич! Людський вилупок сховався тут, – оголив iкла Шер-Хан. – Його батьки втекли. Вiддайте дитину менi.

Шер-Хан, як i казав батько-Вовк, стрибнув через вогнище дроворуба, ненароком обпiк лапи i розлютився. Проте батько-Вовк дуже добре знав, що вхiд до печери для тигра завузький. У тому мiсцi, де Шер-Хан стояв зараз, вiн не змiг би навiть ворухнути лапою. Йому було нiде розвернутись, як неборацi, котрий надумав битись у дiжцi.

– Вовки – вiльний народ, – сказав батько-Вовк. – Вони слухаються тiльки свого ватажка, а не якогось там смугастого людожера. Людська дитина належить нам. Якщо захочемо, то самi ii вб’емо.

– «Захочемо!» А менi що з того? Клянуся буйволом, якого я вполював, я не буду стовбичити бiля вашого смердючого кубла i випрохувати те, що i так мое за правом! Це кажу я, Шер-Хан!

Вiд ревiння тигра вiдлунила печера.