На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Шляхом бурхливим» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Шляхом бурхливим

Автор
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Шляхом бурхливим" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Шляхом бурхливим" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Григорій Бабенко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Про Григорія Бабенка, автора захоплюючих історичних повістей, досі було невідомо нічого – ні коли народився, ні коли помер. І щойно останнім часом вдалося кинути дрібку світла на цього непересічного автора.
Він закінчив Харківський університет у 1911 році, ще замолоду став цікавитися історією, навіть листувався з Дмитром Яворницьким.
Судячи з того, як Бабенко добре описує Слобожанщину, можна припустити, що він там і народився. Працював лікарем, а з 1928 року завідував медичною частиною в м. Пологи Запорізької області.
Саме у Пологах він і написав повість «Шляхом бурхливим» – про події в Україні за часів Івана Сірка та повстання 1668 року очима малого хлопця.
А ще перед тим видав повість із життя скитів «В тумані минулого» (1927) та повість «Люди з червоної скелі» (1929) – про кам’яний вік. Остання публікація автора – пригодницьке оповідання «Ціна молодості», що вийшло друком у Харкові в 1932 році. Відтоді жодних відомостей про письменника не вдалося знайти.
Історичні повісті Григорія Бабенка не втратили своєї привабливості і зараз. А сміливість, з якою він описував колонізацію України московитами, відверто дивує. Бо жоден інший автор історичних творів, виданих у СРСР, на таке не відваживався.
Ці повісті будуть цікаві як молодому поколінню, так і старшому. Захоплюючі пригоди, соковита мова – все це дуже сучасне, тому ці маловідомі твори минулого варті перевидань і нового прочитання.
📚 Читайте "Шляхом бурхливим" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Шляхом бурхливим", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Йому якось чудно було, що москаль цей ще вчора був живий, а сьогоднi вже мертвий, i загубив його нiхто iнший, як запорожець.
– Чаво тебе? – висунувши голову з дверей, спитала дячкова жiнка, коли Дорош постукав клямкою в дверi.
– Здрастуйте, тiтко!
– Здраствуй i ти. Чаво надобно?
– Прохали тато, щоб вiддали барило.
– Какое такое барило?
– Та барило з-пiд горiлки.
– Бочьонок, что лi?
Вона помацала в сiнцях i трохи згодом сунула Дорошевi в руки барило.
– На… Да скажи отцу, чтоб не давал больше водкi моему аспиду, а то я ето барило на голове у него разобю!
«Ач, яка сердита! – подумав Дорош.
– Брись! – крикнула жiнка й зачинила дверi.
Дорош не пiшов додому, а, пройшовши двi-три вулички, вийшов на площу й пiдiйшов до з’iжжоi. Коло з’iжжоi товклося чоловiка десять козакiв, що йшли на змiну вартових по баштах.
– Крамаренко?
– Тут!
– На глухую!
– Зозуля?
– Є такий!
– На тайницьку!
– Скриня?
– Я!
– На вiстову!
Козаки, пiднявши вiдлоги, розiйшлися по площi, хлюпаючи чобiтьми по калюжах.
– А… Дорош! – зрадiв вiн, побачивши хлопця. – Прiньос что? Да нiкак целий бочьонок?
– Порожнiй! – сказав Дорош.
– Порожнiй! – безнадiйно протягнув Микита, – что ж ти с порожнiм ходiш?
– Можна побачити козака?
– Опоздал, брат. Забрал ключiк у меня подьячiй.
– Нема нiчого.
– А ну, дай посмотрю! – Микита взяв барило i потрусив його коло вуха. – Е, чорт… пустой! – Вiн витяг чопок i понюхав. – А, ведь водка, ей-богу, водка! Кто ж ето вилакал? Целий бочьонок?
– Семенич.
– Вот iрод-то! Целий бочьонок! Везде успеет. Толька что тут бил: пойду, говорiт, в кабак. А я тут сiдi, как пьос, стерегi воров!
– Пусти побалакати хоч крiзь дверi з козаком!
– А водкi прiнесьош?
– Принесу.
– Ну, бегi за водкой. Тогда i говорi сколько хош, теперь уже нiкого не будет. А завтра, брат, твоего казака в Белгород к князю.
– Як? Завтра?
– Завтра, брат.
Дорош ще трохи постояв коло Микити, а потiм обернувся i пiшов геть вiд з’iжжоi.
– Не забудь же, прiнесi вiна, а то не пущу поговорiть с казаком!
– Зараз принесу! – не обертаючись, вiдповiв Дорош.
Невеселий повертався хлопець.





