Щасливий принц

– Я збираюся подарувати йому свого вiзка, а вiн тут розлежуеться! Лiнощi – то великий грiх, i менi не потрiбнi друзi-ледарi. Не ображайся, що я говорю отак напрямки. Я б не заводив цiеi розмови, якби ти не був моiм другом. Та яка користь вiд дружби, коли не можна говорити вiдверто? Казати приемнi речi, лестити та догоджати може будь-хто. На те й друзi – щоб говорити гiрку правду у вiчi, не боячись образити! І справжнiй друг завжди так робить – бо знае, що чинить добро.

– Так, менi дуже шкода, – засоромлено мовив Ганс, протер очi й скинув з голови нiчний ковпак.

– Дуже радий за тебе, – вiдповiв Мiрошник, поляскавши Ганса по спинi. – А тепер скоренько вдягайся та ходiмо, полагодиш менi дах у клунi.

Бiдолашний малий Ганс дуже хотiв попрацювати в своему садку, адже квiти вже два днi були не политi. Але вiн побоявся засмутити свого найкращого друга – Мiрошника.

– Як ти гадаеш – якщо я скажу, що сьогоднi менi нiколи, це знов буде не по-дружньому? – боязко спитав вiн.

– Ще б пак, – вiдказав Мiрошник. – Не думаю, що прошу забагато, адже я збираюся подарувати тобi вiзка! Та, звiсно, ти можеш вiдмовитись, i менi доведеться працювати самому.

– Нi, що ти! Нi в якому разi! – вигукнув Ганс, схопився з лiжка, вдягнувся i пiшов з Мiрошником до клунi.

Вiн працював аж до вечора, а коли стемнiло, Мiрошник прийшов подивитись, як iде робота.

– Ну що, малий Гансе, ти вже впорався? – весело гукнув вiн.

– Так, все готово, – вiдповiв Ганс, злазячи з драбини.

– Отож, – мовив Мiрошник. – Як приемно зробити щось для iншого, правда?

– Це справжня честь для мене – слухати такi гарнi слова, – вiдповiв зморений Ганс, витираючи пiт з лоба. – Боюся, в мене нiколи не буде таких благородних думок.

– Будуть, не сумнiвайся, – заспокоiв його Мiрошник. – Треба лише добряче попрацювати над собою. Поки що ти засвоiв практику дружби, а колись опануеш i теорiю.

– Ти справдi так гадаеш? – спитав Ганс.

– Та звiсно ж, – вiдповiв Мiрошник. – А тепер, коли ти вже полагодив дах, iди додому i вiдпочинь. Завтра поженеш мое стадо на гiрське пасовище.

Бiдолаха не посмiв сперечатись. Рано-вранцi Мiрошник пригнав овець до його хатинки, i Ганс повiв стадо пастися в гори. Там вiн провiв цiлiсiнький день, повернувся геть знесилений i, заснувши у крiслi, проспав аж до полудня.