Конотоп над Єзучем

Тут торг малий, але бариш великий. Купцi-ромеi визначають самi, яким суднам заходити на малий торг. Їх кораблi пiд вiтрилами та з допомогою прикутих рабiв-веслярiв поспiшають уверх по Сулi.

Зупинка завжди проводиться бiля глибоких озер, до яких з двох бокiв впадають мiсцевi рiчки. Згодом цi рiчки назвали – Ромен, а зупинку – Ромни, вiд слова «ромеi». За кораблями тяглася низка човнiв з крамом. Їх переганяли по рiчцi Ромен на iншу, що звалась Торговиця. На берегах Торговицi вже стояли намети i димiли багаття.

Сиверськi мисливцi чекали купцiв-ромеiв. Вони привозили пушнину, шкiри, вiк, меди, суху рибу.

Сиверцi чекали «солi» та «хлiба», ромеi це знали. Прибулi купцi встановлювали високi цiни, мали великий бариш. Лише за мед та вiск сиверяни називали свою цiну. Проходив обмiн товарами.

По Деснi, по Сейму, по Клевенi, вниз за течiею, пливли човни, ладьi, пароми з рiзним товаром. Весною по великiй водi дiставались до широкоi та повноводноi рiчки Язучоi, що впадала у Сейм.

На берегах Язучоi зустрiчались невеликi поселення-слободи. Обидва береги Язучоi переходили у безкiнечнi болота. Лише десь посерединi виступали крутi береги з обох бокiв.

До Язучоi впадають невеличкi рiчки: Липка, Кросна, Конотопка. На одному пагорбi, що висунувся занадто у Язучу, виднiлося городище, обнесене високим частоколом. По кутах двi високi вежi нагадували про постiйну небезпеку.

На Торговицю прибували заздалегiдь, шукали сухий пагорб, ставили намети, розкладали багаття.

Товар виставляли рядами, на нiч накривали шкiрами, посилали на Сулу човен з людьми на розвiдку. День i нiч проходили у чеканнi.

Сиверяни знали, що прибудуть лише два або три кораблi. Ромеi iх називали «галери». Прикутi веслярi будуть гнати «галери» проти течii. Позаду кожного судна тяглося по п’ять човнiв iз крамом, на веслах сидiли чорнокожi раби, голi до поясу. З великих кораблiв обмiн товарами проведуть у Ромнах, а човни поженуть на Торговицю. Обмiн товарами проходив жваво та рiшуче.

Якщо сиверянин не згоджувався на запропоновану цiну ромеями, мiг залишатись без зерна i без солi. Без перестану купцi мiж собою домовлялися, сперечалися, роздивлялись крам, нюхали i м’яли пушнину, мочили кожi, смакували меди. З кожним днем мiнялись цiни. Сiль i зерно у ромеiв закiнчувалося. То ж у останнiй день цiни виростали.

На кораблях кормовий замiряв спад води у Сулi по декiлька разiв на день. Вода спадала. Враз почалася метушня.