Конотоп над Єзучем

Росичi привозили зерно (пшениця, ячмiнь, овес), шкiри великих тварин i диких звiрiв: буйвалiв, коней, турiв, зубрiв, корiв, вепрiв. А також на продаж iшли запаси iжi: в’ялене та сушене м’ясо, жири, меди i вiск, суха риба.

Знизу, уверх по Днiпру, каравани купцiв-ромеiв спершу зупиняються бiля острова Торжок. Тут вони заберуть весь «хлiб» – пшеницю i ячмiнь. Проходив обмiн товарами. Для купцiв-слов’ян найголовнiше: як найбiльше закупити солi.

На Торжок-острiв прибувають i купцi з пiвночi. Це прусси з берегiв Варяжського моря.

Вони везуть найкращу за усiх пушнину та шкiри пiвнiчного звiра. Пруси домовляються з ромеями i пливуть з ними до Вiзантii, де продадуть свiй товар набагато дорожче.

Другий весняний торг знаходився уверх по Днiпру пiд горою. Глибина пiд високими берегами давала змогу зупинятися великим суднам. Пологi береги пiд горою були зручнi для ведення обмiну товарами. На горi стояло укрiплення Русiв. Тут пiд горою знаходився верхнiй торг. Першим опустiв Торжок-острiв, але торговi каравани прибували i прямували на верхнiй торжок пiд горою.

Пiд гору прибували слов’янськi човни iз Ірпиня, Тетерiва, Уж-рiки, Горинь-рiки, Остра, Десни.

Купцi-ромеi за багато рокiв плавання по Днiпру вивчили слов’янську мову. При обмiнi товарами ромеi дають клятви щодо якостi своiх товарiв, згадуючи Іiсуса Христа та Дiву Марiю.

Слов’яни-язичники при обмiнi згадують бога Сварога, який не дае iм збрехати. На верхньому торзi пiд горою головними товарами обмiну теж виступали «хлiб» та «сiль».

За одного бобра давали п’ять жмень солi, за одну куницю – три жменi, за одну видру – двi жменi, за десять бiлок – лиш одну жменю солi. Зерно пшеницi та ячменю – це слов’янський товар, то i цiни складали слов’яни. При обмiнi зерно мiряли мiркою, яка мала вигляд посудини iз дерева.

Це були рiзнi ковши, довбанки, ступи, ковганки. Прибулi купцi постiйно вимiряли рiвень води у Днiпрi. Вода спадала, за одну нiч великi судна вiдпливали вiд гори. Вони поспiшали по великiй водi пройти днiпровськi пороги – дьявольсе пекло, як iх називали християни.

ІІІ

У ВЕРХІВ’ЯХ СУЛИ

Весною Днiпро розливаеться, мов море. Пороги ховаються пiд водою. Лише пiд час великого розливу торгiвельнi каравани пiдiймаються уверх по Днiпру та мiняють товари на тутешнiх торжищах. Із кожного каравану купцi видiляють два або три судна, якi прямують, нiде не зупиняючись, у верхiв’я рiчки Сули або Супою. У верхiв’ях цих рiчок з давнiх часiв iснують торговi зупинки.