Пригоди українців у Анталії

Вона давала йому настанови берегти сина i слухатись тещу. Вiн же напiвжартома наказував не скакати у гречку i взагалi зайве не гуляти й не пити.

Поки люблячi голуб’ята прощалися, Миколi, аби випадково не потрапити на очi сусiдовi, довелося мало не до останньоi хвилини стовбичити на перонi, ховаючись вiддалiк за продуктовим кiоском. А коли подали електровоз i потяг iз легким гуркотом сiпнувся, наш герой-коханець, зробивши вигляд, що не встигае у свiй вагон, попросився у найближчоi провiдницi, аби та впустила його.

Напевне, нiщо так не зближуе людей, як спiльна подорож залiзницею у одному купе. А тут ще (треба ж такому статися!) iхньою попутницею виявилася учасниця того самого прес-туру, Миколина знайома Зоя Кулiш.

Це була висока, крупна, фiгуриста жiнка з приемним, хоч i не можна сказати, що красивим, вiдкритим обличчям. Правда, параметри 90-60-90 залишилися десь далеко в ii юностi. Однак спiввiдношення об’ему стегон, талii та бюсту i в 45 залишалося незмiнним.

– Почувши, що я збираюся iхати у Анталiю, – розповiдала товаришка Зоя, – наш видавець, голова мiськоi парторганiзацii Микола Дурилов, як затявся:

– Нiкуди ви не поiдете у такий складний час! – репетував вiн. – Я не дозволю через якiсь там жiночi примхи зiрвати дочаснi вибори столичного мера!

– Тодi, – кажу йому, – вам доведеться шукати нового головного редактора. Я ж вас ще два мiсяцi тому попереджала, що у квiтнi поiду у вiдпустку.

– Та ви увiйдiть у становище, – благав вiн. – Проведемо вибори, а потiм можете хоч цiлi два мiсяцi вiдпочивати.

– Так, нiби я не пам’ятаю, що ви зробили з нами пiсля торiшнiх парламентських виборiв! – кажу йому. – Тодi ви на пiвроку прикрили газету, не виплативши людям нi вiдпускних, анi жодноi компенсацii. І тепер вчините не краще. А зараз моя особиста доля вирiшуеться.

– Я трималася, як свого часу на допитах Зоя Космодем’янська, – продовжувала вона. – І, вiрите? Подiяло. Дурилов змiнив тон. Почав благати вiдмовитись вiд поiздки. А потiм, нiкуди дiватись, здався остаточно. Вiн же не зовсiм дурний. Розумiе, що напередоднi виборiв квалiфiкованi журналiсти, та ще й iз досвiдом редакторськоi та партiйноi роботи, на дорозi не валяються.