На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мемуари українського Казанови» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мемуари українського Казанови

Автор
Дата выхода
13 мая 2017
🔍 Загляните за кулисы "Мемуари українського Казанови" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мемуари українського Казанови" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антін Щегельський) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Новели Антіна Щегельського — це сатиричний погляд на життя в сучасній Україні. Писані майже з натури його герої —політики, державні службовці різних рівнів, журналісти, бізнесмени, прості селяни і робітники — живуть у вигаданому, але дуже близькому до реального світі. Їм зовсім не чужі усі вади і принади сучасного суспільства. У боротьбі за виживання вони тяжко працюють. І водночас не проминають нагоди підставити ближньому підніжку чи скочити в гречку. Ніжно закохуються й гірко розчаровуються. Словом, живуть.
📚 Читайте "Мемуари українського Казанови" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мемуари українського Казанови", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Коли вони вперше зустрiлися поглядами, тролейбус вже давно проминув Лук’янiвку i трясся Подiльським узвозом. Тi погляди казали обом набагато бiльше, нiж можна було вкласти в слова. Тож коли проiхали Іванову зупинку, вiн навiть не поворухнувся, аби не злякати почуття, що народжувалося мiж ними. Згодом пiд’iхали до ii зупинки. Але й дiвчина не поспiшила до виходу.
І лише коли тролейбус прибув на кiнцеву й поодинокi пасажири рушили до виходу, Іван взяв дiвчину за руку й назвався.
– Ірина, – вiдповiла вона.
– Можна провести вас додому? – Посмiливiшав вiн.
– Лiпше ходiмо до тебе. – І, помовчавши, додала, за звичкою: – П’ятдесят баксiв за годину. Ти згодний?
Падае снiг
Падае снiг.
Ти не прийдеш сьогоднi увечерi.
Падае снiг.
Ми не зустрiнемось, я знаю… —
Настрiй вiдповiдае пiснi, пiсня – настрою. А за вiкном снiг, снiг, снiг… Мокрий, лапатий, нескiнченно довгий.
Такий бувае лише в казкову Новорiчну нiч. Принаймнi, так було в часи його юностi. Тодi, коли пiсня, бельгiйського шансонье Сальваторе Адамо про снiг, що падае, i про нещасливе кохання пронизувала тугою мало не кожну юну душу на планетi.
Чомусь вважалося, що iнша манера виконання неприпустима. Бо нiбито вiд того i слова, i музика втратять свiй первозданний шарм. Власне, Петро дуже довго навiть не здогадувався, що ця пiсня належить вiдомому бельгiйцю, а не югославськiй спiвачцi Радмилi Караклаiч, у виконаннi якоi вперше почув ii в маленькому Подiльському селi.
Сьогоднi в його оселi лунае хриплуватий голос Адамо:
Tombe la neige
Tu ne viendras pas ce soir
Tombe la neige
Et mon cCur s’habille de noir
Ce soyeux cort?ge
Tout en larmes blanches
L’oiseau sur la branche
Pleure le sortil?ge…
Петро слухае пiсню й подумки повторюе украiнською:
Холодний вечiр.
В свiтi i в серцi зима.
Снiг лiг на плечi,
Лиш тебе тут нема.
І тодi iшов вiн,
Коли ми стрiчались.
Вiн вернувся знову
Спогадом любовi…
І знову на серцi туга. Як колись у юностi. Тiльки тодi вiн утратив перше кохання. Нинi ж – останне.
Падае снiг… Розпочався надвечiр, i вже котру годину засипае землю, засипае будинки, засипае дерева, засипае все. Тiльки не може засипати його чекання. Петро сидить бiля вiкна, розглядаючи заснiженi силуети перехожих. Вiн намагаеться упiзнати серед них ту едину, якою живе ось уже понад рiк.







