Життя як сон. Одна людина – два життя

Не довго думаючи, хлопець дiстав з кишенi телефон i набрав знайомий номер – виклик вiдмовлявся йти. Повторивши цю операцiю ще кiлька разiв, Дiма переконався – даноi митi вiн знаходився увi снi. Увi снi, в якому вiн якимось незбагненним чином мiг, виходить, бачити майбутне. І вирiшивши нiчого не розповiдати Василю, доки сам все не перевiрить остаточно i не переконаеться в дiйсностi даного твердження, Дiма нарештi дiстав цигарку i пiдпалив. Цiеi ж митi з дверей унiверситету показалося щасливе обличчя друга.

– Прикинь, Дiмон, у мене все вийшло. Менi сестра сидiла i диктувала вiдповiдi, а вiн навiть нiчого не помiтив, розумiеш, моя схема працюе! Хоча, якщо чесно, то я навiть не знаю, як у мене так iдеально вийшло ii виконати, – не мiг натiшитися Василь.

– Диктувала вiдповiдi? А звiдки вона питання знала? – поцiкавився Дiма, який до кiнця ще не зрозумiв суть цього генiального методу списування.

– Так, я ж сам iй тихенько через мiкрофон читав усi запитання, а вона вже шукала вiдповiдi в гуглi. Ось поглянь! – Василь розстебнув рукав сорочки i показав друговi приклеений до нього скотчем з внутрiшньоi сторони маленький мiкрофон. – І я ж, виходить, сиджу такий, опершись на руку головою, наче задумався, а сам насправдi тихенько питання читаю. Так деякi ще й по декiлька разiв доводилося перечитувати, бо вона нiчого не чула, глуха тетеря! І знаеш, що найскладнiше?

– Що ж? – запитав Дiма.

– Найскладнiше – це говорити так, щоб губами при цьому майже не ворушити. А iнакше, сам подумай, сиджу я, пишу iспит i розмовляю сам iз собою – як би це виглядало? Степанович би явно щось запiдозрив. А так, дивись на моi губи, тiльки уважно, – попросив Вася i почав неголосно бубонiти фразу «Особливостi сучасного етапу розвитку суб'ективного iдеалiзму». – Ну як, генiально, правда?

– Здорово! А ти майстер, майже нiчого не помiтно, – здивувався генiальному винаходу друга Дмитро.

– А тепер подзвони менi i побачиш, як це насправдi працюе! – нiяк не вгавав Вася.

– Гаразд, я вiрю, вiрю.

– Ось так треба до iспитiв готуватися, а то деякi сидять, зубрять все, ботанами стають. Вчися, поки я живий, студент, – на закiнчення додав Василь.

– Ну, добре-добре. Так що, ми пiдемо, вiдзначимо перший iспит, – запропонував Дiма.

– Зазвичай цi слова я говорю, але гаразд, пiдемо.