Мільйонна могила

– Куди то його попхали в таку рань? – Цiкавлюсь. – Я i то чекаю лiкарiв, а його без черги, в не установлений час на паланкiнi пiд балдахiном кудись повезли.

Сестричка хiхiкнула i вiдповiла:

– В морг, вiстимо. – вставила вона росiйське слово, – зараз всiх туди поставляють i старих, i малих.

– Чому?

– У головлiкаря синок вчиться на судмедексперта. У нас проходить практику. Потрiбно розтяти стiльки – то трупiв, тому шматуе, тому кремсае всiх i вся. Для нього збирають цей матерiал по всьому району.

Ще позавчора привезли бабулю бiльше шести десяти рокiв, хоча розтинати ii уже не слiд, дозволяють хоронити без розтину. Доречi, з твого селища.

Пильно дивлюся на чарiвне личко, та не настiльки влип, щоб забути все на свiтi.

Цiкаво, нi разу в життi не бачив процесу розтину. Органiзуй. – Прошу.

– Навiщо воно тобi? Краще пiдемо з обiду на пляж. Там налюбуешся молоденькими звабливими дiвчатками. – Для наочностi вона провела руками по звабливих округлих бедрах. Та був би я не я, коли б не настояв на своему.

З дитинства виховую у собi наполегливiсть замiсть впертостi, хоча вона, як от зараз, нi з того нi з сього, вискочила як Пилип з конопель.

Легко вговорити славну дiвчину. Краса заохочуе. Де i слова беруться! Незабаром моя сестричка зi стiльцем в руках супроводжувала мене до моргу. – Сядеш он там в другiй кiмнатi в дверях за шторкою. Дверi там знято. Коли зробиться тобi погано, вискочиш через чорний хiд. На мiсцi не бекай. – Напучувала вона мене. Але моя ж впертiсть протестувала, мовляв, чорта з два бекатиму.

– Врахуй, менi не потрiбнi неприемностi. Якщо попадешся, говори, що органiзував все сам. Мiй стiлець трохи розхитаний Вiн ще служив би, та столяр його вiдремонтуе чи розбере на запчастини. Там е ще стiльцi, тiльки тi зовсiм поламанi. Скажеш вибрав оцей.

Незабаром я всiвся, глянув у щiлину мiж шторками. Установив ii так, щоб виднiвся широкий стiл з накритим простирадлом трупом на нiм. Насвистуючи тиху приемну мелодiю з посудиною в руках подiбною до дитячоi ванночки, першим зайшов молодий чоловiк рокiв двадцяти шести.

Другий зi стуком поклав iнструменти на оббитий оцинкованою бляхою стiл i мовчки вийшов.

Молодик у бiлому халатi приступив до роботи. Зi специфiчним трiском розрiзаеться шкiра. Уже й кишки вивалено у ванночку. Чоловiк уважно оглянув щось всерединi.

– Як вiн там витримуе? – Думаю. – Вонь така, що крутиться голова, пiдтошнюе. Пов’язка його вiд вонi не спасае.