На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Зеров. Поховальний промовець» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Зеров. Поховальний промовець

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Зеров. Поховальний промовець" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Зеров. Поховальний промовець" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Евгения Кужавская) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Соля – магічна істота, Перехресниця, може впливати на події життя людей. Незримі магічні зв’язки спрямовують Солю в товариство художників, поетів, музикантів. Це Київ 20-х років XX століття.
Славетні імена доби розстріляного відродження – Микола Зеров, Микола Хвильовий, Георгій Нарбут, Лесь Курбас, Павло Тичина. Неокласики, літературні дискусії, «Гарт», «ВАПЛІТЕ». Долі митців вирішуються як у видимих, так і у невидимих світах. Магія Перехресників переплітається з жорстокою реальністю тоталітарного сталінського режиму.
Є. Кужавська створила містично-реалістичний екскурс в українську історію. Постаті Зерова, його сучасників, події їхнього життя читач сприйматиме емоційно, класики постають живими людьми з почуттями, сумнівами, помилками.
📚 Читайте "Зеров. Поховальний промовець" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Зеров. Поховальний промовець", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Дихало життям i красою, молодiстю i легкiстю, iронiчно поеднуючи на вулицях в полi ii зору квiткарок i черниць, поважних професорiв i волоцюг, метких журналiстiв i роз- важливих сивочубих селян. До рiзномаiття запахiв додався стiйкий аромат спецiй, а коли панi Вiкторiя вiдточеним жестом узяла з рук хлопчака, що спинився поряд iз фаетоном, газету, Соля на повнi груди вдихнула аромат паперу i друкарськоi фарби.
Фаетон зупинився бiля будинку в затiнку дерев, краем ока вiдзначила адресу – Панькiвська, 7.
– Вони не справжнi, – почула саркастичне зауваження i здивувалась – нiжнi пелюстки вигравали на сонцi, наче живi.
– Дуже гарнi, – врештi спромоглась на комплiмент i побачила щиру усмiшку панi, що була iй вiдповiддю.
Скромна вивiска iнформувала: «Школа кройки по французской методе Виктории Ленартович».
Нiяких малюнкiв.
– Здивована? – запитала Наставниця.
– Я думала на всiх вивiсках такого типу мае бути жiнка в сукнi.
– Жiнок у модних сукнях для вивiсок магазинiв у Киевi ранiше малював учень Олександра Мурашка – Владимирський. Так менi розповiдали.
Соля пропустила повз вуха незнайомi прiзвища.
– Інший учень художника малював туркiв з люльками для тютюнових магазинiв.
– І це погано?
– Нудно. Коли бачиш на всiх вивiсках однаковi постатi, врештi думаеш – яка рiзниця, в який магазин заходити.
А вже за кiлька хвилин Соля сидiла в м’якому крiслi i розмiрковувала над тим, як би то бiльш-менш елегантно узяти зовсiм крихiтну фiлiжанку з кавою i чи ризикнути додавати в ту каву вершкiв, що стояли поряд у дивнiй посудинi, яку вона так i не змогла iдентифiкувати. Капелюшок панi Вiкторii зайняв почесне мiсце на пiдставцi у формi дерева, що розлогим гiллям торкалося стелi.
Панi Вiкторiя пила каву, звiвши мiж собою i гостею паркан iз газети. Соля з полегшенням зiтхнула, як тiльки господиня дому сховалась за шурхотливими сторiнками. Вiльнiше сiла у крiслi, схопила фiлiжанку i ковтнула чорного i терпкого, як сама смерть, напою.






