На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письмен-ник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близь-ко двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. Він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а накреслює багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
До 8-го тому повного зібрання творів Романа Іваничука увійшли новели, оповідання та оповідки, написані протягом 1976–2016 років, у яких він постає неперевершеним майстром новели. Основу цього тому склали видання – «На перевалі» (1981) та «Люлька з червоного дерева» (2009); також до збірки увійшли новели й оповідання із циклів «На стежках і тротуарах», «Осінні узори», «Nota Bene!», а в «Додаток» – твори, що друкувалися тільки в часописах. Збірка малої прози Р. Іваничука містить докладні примітки.
📚 Читайте "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Люлька з червоного дерева. Новели, оповідання та оповідки 1976-2016 рр.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Навiщо вам – ви ж книжки… Я вам дарую той дукач, який ви мали менi вiддати…
Колекцiонер удруге нагадав менi про те, що я теж колекцiоную, вiн брав мене у спiльники, пропонував нечистий гендель, i я чув, як мене облипае незримий бруд, вiд якого важко вивiльнитися: я навiть у думцi оцiнив вартiсть дукача, i вiн здався марницею в порiвняннi з можливою вартiстю картини. Менi в цю мить недоречно згадався ганебний випадок у Неаполi пiд час останньоi моеi подорожi за кордон… Такий iнтелектуальний, з гарною зовнiшнiстю iнженер не повернувся на теплохiд, ми чекали на нього пiвдня, i даремно – вiн попросив притулку.
Я не пiдводив голови, а нашепти про грошi заповзали у моi вуха, мов черв’яки, заповзали у мозок, квота чимраз збiльшувалася, названi суми подумки матерiалiзувалися в речi.
– Тисяча… пiвтори… двi… п’ять… десять!
Спочатку я розбагатiв перським килимом, потiм iмпортними меблями, далi – машиною, врештi – дачею; всього цього я не мав, усi своi заробiтки вiд сценарiiв я проциндрив на подорожi за кордон, цi ж грошi дали б менi волю для творчостi, я не мусив би щодня з’являтися на роботу – працював би на дачi, в будинках творчостi; фрагмент картини Ватто, який менi врештi-решт не потрiбен, дозволив би вiдплисти на свiй острiв Цiтеру, i ця втеча окупилась би новими моiми творами, потрiбними людям.
Я вагався, хоч розумiв, що саме це вагання е злочинним… Я подумав про Охоронця скарбiв, який жив у дуже скромнiй квартирi, а володiв замками не гiршими, нiж колись князь Костянтин Острозький; але той урятував вiд явноi загибелi тисячi скарбiв i всi вiддав людям, нинi сущим i тим, якi прийдуть, а цей, з яким я веду торг, замкнув у тюрму духовнi багатства, без яких хтось iз його внукiв, ним же обкрадений, може стати не захисником своеi землi, а вiдступником, бо не матиме на чому виховати в собi гордiсть за багатство духа предкiв… А може, той iнженер, який став зрадником у Неаполi, може, вiн був обкрадений ще до свого народження або ж сам колись вiддав бабусин талiсман, як непотрiб, за дрiб’язкову вигоду i став безродним?.









