#щоденник #карантин #Мілан

Приемно познайомитися!

На початку карантину я думала, що з’явиться безлiч часу – i на те, i на iнше вистачить, – але нi. Без дисциплiни вiн тече крiзь пальцi. Тому все за розкладом. І у вихiднi, й у буднi.

Дiти з нашого та сусiднього будинкiв, закинувши монiтори та екрани, згадали давнi забави, на кшталт тих, коли потрiбно натиснути сусiдський дверний дзвоник i втекти. Сучасний варiант виглядае так: з вiкна покликати якогось випадкового перехожого або дорослого, що стоiть на балконi, i швиденько заховатися.

Помiтила, що за останнi декiлька днiв чую набагато менше сирен швидкоi допомоги. Пов’язую це з початком весни i сприятливого перiоду.

Андреа на запитання, чого йому найбiльше не вистачае на карантинi, вiдповiв, що не вистачае спiлкування з друзями, не онлайн i не в телефонi, а так, щоб побачити Габрi, наприклад, поплескати його по плечу: «Hey, bro», подивитися в очi й обговорити усе найважливiше.

14 день карантину, Мiлан

За жодних обставин не лiзти у телефон, щоб почитати новини, – звичка, яка з’явилася за тижнi карантину.

Собацi начхати на коронавiрус, у нього весна й амурний перiод. Поки Бенджамiн обнюхував тротуар на предмет слiдiв привабливих дам, зробила серiю апокалiптичних фото: iржава поштова скринька зi скошеними дверцятами, шмат стiни, на якому облупилася фарба у формi серця, щербатий асфальт. Тривога шукае виходу.

Син спитав: «Мамо, а ти вже була в часи чуми?» Одразу згадала, що у квiтнi менi виповниться сорок два.

Зустрiла сусiда з дому навпроти. Вiн теж вивiв улюбленця на прогулянку. Мальтiйська болонка Юрiй i Бенджамiн зазвичай цiлуються при зустрiчi, але сьогоднi примудрилися витримати дистанцiю в один метр. Перекинулися парою слiв iз синьйором Джакомо, мовляв, як справи. Побiдкалися. Обмiнялися сподiваннями.

– Менi здаеться… – Сусiд витримав довгу поважну паузу. – Менi здаеться… над нами щось розпилюють… – i кивнув головою, вказуючи на небо.

Зробили додаток, завдяки якому можна побачити, скiльки хвилин доведеться стояти в черзi, перш нiж потрапити до супермаркету, який знаходиться поруч з твоею геолокацiею.

Небо затягнуте хмарами, i я не побачила, щоб на нас хтось щось розпилював. Ну, а якщо й так, то нехай це буде все те ж, що й учора, – сонечко з лiйки.

Андреа сам попросив, щоб я пiдстригла йому чубчика.