Кайдашева сім'я

Вона вмилась, стала перед образами й довго молилась, доки Мотря не наклала в горщик картоплi, бурякiв та капусти. Свекруха хрестилась, а скоса все поглядала на невiстчинi руки. Розумна Мотря й собi спiдлоба поглядала на свекруху й постерегла той косий погляд.

Кайдашиха помолилась Богу й почала знов навчати невiстку, як наливать борщ, як затовкувать, коли вкидати сало. Вона стояла над душею в Мотрi, наче осавула, на панщинi, а сама не бралась i за холодну воду.

– Як приставиш до вогню борщ та кашу, то вимети хату та накришиш сала на вишкварки до кашi, – знов порядкувала Кайдашиха, згорнувши руки, а далi знов полiзла на пiч, заохала й знов лягла одпочивать.

Мотрi стало легше, що свекрушинi очi не слiдкують за ii руками. «Але чом оце свекруха не береться до роботи?» – подумала вона.

Кайдашиха була зовсiм здорова й дурила свою невiстку. Вона була рада, що взяла в свою хату добру робiтницю, й почала залежуватись. В печi зашкварчав горщик.

– Мотре! – крикнула вже не дуже солодким голосом свекруха з печi.

Мотря замiтала сiни. Вона кинула об землю вiником i побiгла до печi.

– Якби я могла розiрваться надвое, то я б i сiни мела,i коло печi стояла, – промовила Мотря неласкавим голосом.

В хату перегодя ввiйшов Кайдаш з синами i звелiв подавать обiд. Мотря подавала обiд на стiл, а мати сидiла за столом, неначе в гостях.

– Борщ зварила добре, а каша вийшла трохи рiдка, – сказала Кайдашиха й почала знов навчати Мотрю.

По обiдi Мотря почала мити горшки та миски. Вона взяла нiж i почала вишкрiбать вiнця старого засаленого горшка. Горщик завищав пiд ножем, наче цуценя.

– Не шкреби, дочко, ножем, бо в мене неначе хто в головi скромадить, – сказала Кайдашиха.

– А як же його шкребти, щоб не було чуть! – не видержала Мотря й пiдняла свiй твердий голос.

– Не дуже дави ножем, мое серденько любе, то горщик не буде скавучать, наче собака, що зав’язла в тину.

Мотря замовкла й кинула нiж на лаву. Нiж задзвенiв. Свекруха тiльки скоса поглянула й трохи постерегла Мотринi норови.

По обiдi Кайдашиха загадала невiстцi насiяти борошна, а потiм вчинить дiжу, а сама знов полiзла на пiч спати, а виспавшись, встала й пiшла до сусiди в гостi. Мотря задумалась, соваючи ситом по сiйцях, перекладених вподовж ночовок. Вона догадалась, що ii свекруха недобра i що пiд ii солодкими словами ховаеться гiркий полин.