Кайдашева сім'я

– Спасибi тобi, мое серце кохане, що ти нас вiтаеш, – промовила Кайдашиха до Мотрi, i знов на ii уста прилинув осмiх, а з словами неначе полилась патока з уст.

Кайдашиха сидiла, згорнувши руки, нiби тiльки що запричастилась й прийшла з церкви.

Мотря пiдвела на будущу свекруху гострi очi й постерегла ту патоку своiм пронизуватим розумом. Той солодкий медок одразу не сподобався Мотрi.

Тим часом Довбишка звелiла дочцi розкласти в челюстях трусок i спрягти яечню. Мотря почала поратись коло печi. Хазяiн налив чарку перцiвки.

Хазяiн пiдняв чарку вгору i почав приказувать: «Даруй же, Боже, нам щастя й здоров’я, а помершим пошли, Господи, царство небесне. Поможи нам, Боже, довести дiло до кiнця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. Як будеш свекровi та свекрусi покiрненька, буде твоя голiвонька веселенька».

Хазяiн випив усю чарку до самого дна, щоб не зосталось на сльози, знов налив й подав Кайдашевi. Кайдаш устав, приказав до чарки кiлька слiв i швидко вкинув у рот горiлку.

– Даруй же, Боже, нам i нашим дiтям вiк довгий та щасливий, щоб ти, моя доню, була здорова, як вода, щоб цвiла довiку, як рожа, щоб ти закрасила мою хату, моя втiхо, як зозуля садочок, приголубила мою старiсть. Пошли тобi, Боже, вiк веселий, як рибi в морi.

Кайдашиха ледве помочила губи в горiлцi, хоч й любила горiлочку.

Кайдаш глянув на жiнку i подумав: «І на якого нечистого вона розпустила язика!» Йому дуже заманулось випити по другiй.

– Що це ви, свахо, так мало випили? – припрошувала хазяйка.

– Ой буде, буде! – залепетала Кайдашиха. – Така гiрка, як полин! Я не знаю, як тi п’яницi ii п’ють.

– Та випийте-бо, свахо, бiльше. Невже оце ви зоставляете стiльки на сльози? – просила хазяйка.

Кайдашиха знов притулила губи до чарки i трохи не помилилась та не хильнула до дна, але якось схаменулась, вкинула в рот один ковток i дуже скривила губи.

– Та випийте-бо, свахо, повну! – знов просила хазяйка.

– Ой буде, мое серденько! Коли б не впиться, – сказала Кайдашиха i оддала хазяйцi чарку в руки, закусивши хлiбом та салом.

Довбиш налив чарку й покликав до стола Мотрю. Мотря взяла чарку, ледве промовила кiлька слiв, дуже швидко притулила чарку до губ i ще швидше ii одвела, неначе губи чаркою попекла, й одвернулась, втираючись рукавом.