Останній листок (збірник)

Я спитав його, що за причина цих маневрiв: нiколи не знаеш, що Тобiн мае на думцi, поки вiн не почне це здiйснювати.

– Слiд тобi знати, – каже вiн, – що я чекаю порятунку, який обiцяли менi лiнii моеi долонi. Я шукаю кривоносого чоловiка, який мае принести щастя. Це едине, що нас врятуе. Джон, чи бачив ти коли у своему життi бiльшу банду чортових прямоносих?

Пароплав причалив о пiв на десяту, ми вийшли i попрямували в мiсто по Двадцять другiй вулицi. Тобiн iшов без капелюха.

На розi вулицi пiд газовим лiхтарем стояла людина i дивилась поверх рейок надземноi залiзницi на мiсяць.

Це був високий чоловiк, порядно вдягнений, з сигарою у зубах, i я помiтив, що його нiс, подiбно до змii, робив два вигини мiж перенiссям i кiнчиком носа. Тобiн також вiдразу помiтив його, i я почув, як важко вiн став дихати, наче кiнь, з якого знiмають сiдло. Вiн пiдходить прямо до цього чоловiка, i я разом з ним.

– Добривечiр вам! – каже йому Тобiн.

Чоловiк виймае з рота сигару i видавлюе з себе дружне привiтання.

– А чи не скажете ви нам ваше iм’я i дасте нам цим змогу встановити його розмiри? – питае Тобiн. – Можливо, нам доведеться з вами познайомитись.

– Мое iм’я, – ввiчливо каже чоловiк, – Фрiденхаусман – Максiмус Г. Фрiденхаусман.

– Довжина пiдходяща, – каже Тобiн. – А чи не вживаете ви при написаннi «о» де-небудь на протязi вашого iменi?

– Нi, не вживаю, – каже чоловiк.

– А можете ви написати його з лiтерою «о»? – стурбовано довiдуеться Тобiн.

– Якщо ваша совiсть дозволить вам, – каже носач, – i якщо ви не маете нахилу до iноземних мов, ви могли б, щоб вдовольнити себе, всунути цю лiтеру у передостаннiй склад.

– Дуже добре, – каже Тобiн. – Перед вами Джон Малоун i Данiель Тобiн.

– Дуже приемно познайомитись, – каже чоловiк вклоняючись. – А тепер, оскiльки я ще не зрозумiв, нащо вам було скликати нараду з питань правопису на розi вулицi, можливо, ви наведете якiсь розумнi виправдання вашоi вiльноi поведiнки.

– За двома ознаками, – вiдповiдае Тобiн, пояснюючи йому, – якi ви назвали у вiдповiдностi з тим, що египетська хiромантка прочитала на долонi моеi руки, ви покликанi компенсувати мене щастям за лiнii турбот, що ведуть до негра та блондинки, якiй наступили на ногу на пароплавi, не кажучи вже про фiнансову втрату в розмiрi долара шiстдесяти п’яти центiв. Досi все збувалося.

Чоловiк кинув курити i глянув на мене.