Останній листок (збірник)

Хтось зацiкавився його грiшми пiд час бiйки. Так ми i сидiли з сухими горлами на лавах, слухаючи, як iталiйцi вигравали на скрипках на палубi. Як би там не було, настрiй у Тобiна був гiрший, нiж коли ми виiжджали.

На лавi, що напроти поручнiв, сидiла молода жiнка з волоссям майже бiлого кольору i вдягнена так, як одягаються пасажирки шикарних автомобiлiв. Проходячи повз неi, Тобiн ненароком зачепив ii за ногу i, оскiльки вiн завжди дуже люб’язний з дамами, коли бувае напiдпитку, спробував зняти свого капелюха, щоб вибачитись.

Тобiн повернувся назад i сiв, а я вирiшив глядiти за ним, бо напастi сипались на нього одна за одною. У таких випадках у нього звичайно з’являлось бажання побити того з присутнiх, хто був найкраще одягнений, а зараз вiн мiг би навiть спробувати захопити команду над пароплавом.

Коли раптом Тобiн хапае мене за руку i каже схвильовано:

– Джоне, ти знаеш, що ми зараз робимо? Ми iдемо водою!

– Нiчого, – кажу я.

– Глянь, – каже вiн, – на цю бiляву жiнку, що сидить он там. А пам’ятаеш негра, який припiк менi вухо? А хiба не втратив я грошi? Там було аж долар шiстдесят п’ять центiв.

Я думав, що вiн просто пiдсумовуе своi невдачi, щоб розбушуватися, дiставши для цього пiдходяще виправдання, як це звичайно роблять усi люди, i тому спробував переконати його, що всi цi невдачi – просто дурницi.

– Слухай, – каже Тобiн. – Тобi не дано сприймати дар пророкування або розумiти чудеса тих, ким рухае натхнення. Що сказала тобi дама-хiромантка по моiй руцi? Тепер це проходить перед твоiми очима. «Стережiться, – сказала вона, – темного чоловiка i свiтлоi жiнки: вони принесуть вам неприемностi». Хiба ти забув про того негра, хоч i вiн одержав трохи неприемностей вiд мого стусана? Чи можеш ти показати менi свiтлiшу жiнку, нiж та блондинка, через яку мiй капелюх упав у воду? І де, нарештi, той долар шiстдесят п’ять центiв, якi були в моiй жилетцi, коли ми вийшли з тиру?

Здавалося, що коли розставити подii, як це зробив Тобiн, вони дiйсно пiдтверджували правильнiсть провiщення, але, на мою думку, такi нещастя могли спiткати кожного на Конi-Айлендi навiть без будь-якого втручання з боку хiромантii.

Тобiн пiдвiвся i почав походжати по палубi, пильно придивляючись до пасажирiв своiми маленькими червоними очима.