Останній листок (збірник)

– Гей, Коне, ходи сюди!

Два офiцiанти так вправно викинули Сопi, що його лiве вухо опинилося на нечутливому тротуарi. Вiн пiдвiвся, суглоб за суглобом, так, як розгинаеться теслярська лiнiйка, i зчистив пилюку з одягу. Арешт видавався йому рожевою мрiею. Острiв знову вiдступив кудись дуже далеко. Полiсмен, який стояв бiля аптеки, що в сусiдньому будинку, засмiявся i пiшов собi вулицею.

П’ять кварталiв прошкандибав Сопi перше нiж набрався хоробростi зробити нову спробу. Цього разу трапилася така нагода, яка, на його думку, неодмiнно мала закiнчитися успiхом.

Молода жiнка, скромно i гарно вдягнена, стояла перед вiтриною, зацiкавлено розглядаючи встановленi там приладдя для голiння i чорнильницi, а майже зовсiм поруч сперся на пожежну колонку здоровенний, зовнi дуже суворий полiсмен.

Сопi надумав виступити в ролi огидного i ненависного всiм вуличного ловеласа. Елегантна зовнiшнiсть обраноi жертви i присутнiсть суворого фараона давали йому всi пiдстави сподiватися, що скоро вiн вiдчуе на своему плечi приемну руку закону i зимова квартира на маленькому затишному острiвцi буде забезпечена для нього.

Сопi поправив подаровану дамою-мiсiонеркою краватку, витягнув манжети, якi завжди ховались у рукавах, зсунув набакир капелюх i пiдiйшов до молодоi жiнки. Пiдморгнув iй, кашлянув, усмiхнувся i нахабно почав розiгрувати банальну гидку комедiю вуличного залицяння. Краечком ока Сопi бачив, що полiсмен пильно стежить за ним. Молода жiнка вiдступила на кiлька крокiв i знову зосередила свою увагу на тазиках для голiння.

Сопi рушив слiдом за нею, нахабно став поруч, трошки пiдняв капелюха i сказав:

– Ах, дорогенька! Чи не хочете ви прогулятись зi мною? Полiсмен усе ще стежив. Варто було скривдженiй моло дiй жiнцi поворухнути пальцем, i Сопi вже мандрував би до раю на Островi, йому здавалося, що вiн уже вiдчувае приемне тепло полiцейськоi дiльницi. Молода жiнка глянула на нього, простягла руку i вхопила Сопi за рукав.

– Авжеж, Майку! – сказала вона весело. – Почастуеш пивком? Я б до тебе ранiше озвалась, та фараон стежить.

Молода жiнка обвилась навколо враженого Сопi, як плющ навколо дуба, i вони вдвох пройшли повз полiсмена. Сопi здавалося, що вiн приречений лишитись на свободi.

На найближчому розi вiн позбувся своеi супутницi i втiк. Зупинився у кварталi, де ввечерi розливалося цiле море свiтла, де однаково легкi були серця, любовнi клятви i музика. Жiнки в хутрах i чоловiки в зимових пальтах весело перемовлялися на холодному вiтрi.