Останній листок (збірник)

Гладкий чоловiк у шерстянiм кашне i з зубочисткою. Вiн побачив етюд у вiтринi Тiнкла i спочатку вирiшив, що то вiтряк. Навiть замовив менi ще один – олiею, щоб забрати його з собою: вид Лекуонськоi товарноi станцii. А що твоi уроки музики! Ну, звичайно, щось спiльне з Мистецтвом вони мають.

– Я така рада, що ти й далi працюеш у своiй галузi, – палко промовила Дiлiя. – Ти неодмiнно доб’ешся успiху, мiй милий. Тридцять три долари! У нас нiколи ранiше не було стiльки грошей. Сьогоднi на вечерю у нас будуть устрицi.

– І фiле-мiньйон з шампiньйонами, – додав Джо. – А де виделка для маслин?

Наступноi суботи ввечерi Джо прийшов перший. Вiн поклав своi вiсiмнадцять доларiв на столику у вiтальнi i змив щось з рук – мабуть, шар чорноi фарби.

Через пiвгодини повернулась i Дiлiя. Їi права рука, обв’язана ганчiрками та бинтами, була схожа на незграбний пакуночок.

– В чому рiч? – спитав Джо пiсля звичайного обмiну нiжностями. Дiлiя засмiялась, але якось не дуже весело.

– Клементина хотiла, щоб я пiсля уроку покуштувала валлiйськi грiнки. Вона така дивачка. О п’ятiй годинi валлiйськi грiнки! Генерал теж був там. І ти б тiльки подивився, як вiн кинувся по сковороду, наче у них немае слуг. Я знаю, що Клементина хворiе: вона така нервова. Готуючи цi грiнки, вона ненароком хлюпнула гарячим розтопленим сиром менi на руку. Це був жахливий бiль, Джо! Мила дiвчинка так засмутилась! А генерал Пiнкнi! Джо, цей старий мало не збожеволiв.

– А це що? – спитав Джо, нiжно беручи ii за руку i смикаючи за якесь бiле лахмiття, що стирчало з-пiд бинта.

– Це щось м’яке, – сказала Дiлiя, – на що кладуть мазь. О Джо, ти продав ще один етюд? – побачила вона грошi на столi.

– Чи я продав? – сказав Джо. – Спитай того чоловiка з Пеорii. Вiн забрав сьогоднi свою товарну станцiю i, здаеться, думае замовити менi ще один пейзаж у парку й вид на Гудзон.

– Здаеться, о п’ятiй, – сумно вiдповiла Дiлiя. – Праску… тобто сир, зняли з плити приблизно в цей час. Якби ти подивився на генерала Пiнкнi, Джо, коли…

– Сядь на хвилинку, Дiлi, – сказав Джо. Вiн посадив ii на кушетку, сiв поряд i обняв ii за плечi.

– Що ти робила останнiх два тижнi, Дiлi? – спитав.