Потоп. Том II

Пан Кмiциц, iдучи зi своiм кортежем, неодноразово зустрiчав бiльшi та меншi гурти цього люду, одягненого в коноплянi сорочки та вовчi, лисячi або ведмежi шкури. Не раз також зупиняли його на переходах i галявинах, питаючи:

– Ти хто такий? Часом не швед?

– Нi! – вiдповiдав пан Анджей.

– Хай тебе Бог захищае!

Полковник iз цiкавiстю приглядався до цих людей, котрi жили в лiсових сутiнках, й обличчя котрих нiколи не засмагали пiд вiдкритим сонцем. Захоплювався iхнiм зростом, смiливiстю поглядiв, щирiстю мови та зовсiм неселянською вiдвагою.

Кемличi, котрi iх знали, запевняли пана Анджея, що немае кращих вiд них стрiльцiв у всiй Речi Посполитiй. Також молодик зауважив, що всi мали добрi нiмецькi мушкети, якi в Пруссii за шкури вимiнювали. Просив iх також свiй хист у стрiльбi показати i дивувався вправнiстю, а в душi мiркував: «Якби менi довелося загiн збирати, тут би його знайшов».

У самому Мишинцi здибав шляхтич велику громаду. Понад сотню стрiльцiв тримали кругову оборону мiсii, бо остерiгалися, що шведи сюди насамперед поткнуться, тим бiльше, що остроленкiвський староста наказав прорубати дорогу в лiсах, аби священикам, котрi в мiсii жили, дати «до свiту доступ».

Хмелярi, котрi свiй товар постачали аж уславленим пивоварам Пшасниша i тому вважалися досвiдченими людьми, розповiдали, що в Ломжi, Остроленцi та в самому Пшаснишi аж роiться вiд шведiв, котрi там уже господарюють, як у себе вдома, i податки збирають.

Пан Кмiциц узявся намовляти курпiв, аби не чекали шведiв у пущi, а самi вдарили на Остроленку та вiйну затiяли, i сам викликався iх повести.

Пан Анджей вiд’iхав, але шкодував про втрачену можливiсть.

Тiльки йому й утiхи залишилось, що переконався, нехай лише хоча б десь займеться, то нi Речi Посполитiй, нi королевi не забракне в цих мiсцях захисникiв.

І гаряча його вдача рвалася до рiшучих дiй, але розум зупиняв: «Курпи самi шведiв не здолають. Проiдеш ще шмат краiни, оглядайся, придивляйся, а потiм послухай королiвський наказ».

Тому iхав далi. Вибравшись iз глибоких пущ на лiсовi рубежi, в околицю, густiше заселену, помiтив парубок по всiх селах незвичайний рух.