Романи

Вiн зробив останне зусилля вночi перед екзаменом (певна рiч, iз мокрим рушником на головi), а потiм у блаженному невiданнi пiсля складання екзамену ламав собi голову, де ж подiлись усi барви й амбiцii минулоi весни? Разом iз розладом стосункiв з Ізабель успiхи на старших курсах якось уже не так сильно захоплювали його, i вiн незворушно уявляв свiй можливий провал, хоча й розумiв, що це означало його звiльнення з посади в редколегii «Принстонiвця» i кiнець усiх шансiв потрапити в раду старшокурсникiв.

Хоча йому поки щастило.

Вiн позiхнув, нашкрябав урочисту присягу на екзаменацiйнiй роботi й побрiв з аудиторii.

– Якщо ти не здав, – сказав Алек, який щойно повернувся, коли вони сидiли бiля вiкна в кiмнатi Еморi i мiркували щодо нового декору стiн, – то ти найбiльший у свiтi дурень. Твоi акцii в клубi i в кампусi впадуть, як лiфт.

– От дiдько, я знаю! До чого ще раз менi нагадувати?

– Бо ти це заслужив. Нiхто тепер не ризикне визнати тебе придатним для посади голови газети.

– Та облиш уже, – запротестував Еморi. – Почекай поки, там буде видно. Я не хочу, щоб кожен у клубi нагадував менi про це, нiби я призовий кiнь на перегонах, що не прийшов першим.

Одного вечора через тиждень Еморi зупинився пiд своiм вiкном по дорозi на Ренвiк i, побачивши свiтло, гукнув:

– Гей, Томе, е пошта?

Голова Алека з’явилась у жовтому квадратi свiтла.

– Так, твоi результати прийшли.

Його серце шалено закалатало.

– Який колiр – блакитний чи рожевий?

– Я не вiдкривав. Краще пiднiмись сам.

Вiн пiднявся в кiмнату i попрямував до столу, i раптом помiтив, що в кiмнатi були ще хлопцi.

– Добрий вечiр, Керрi. – Вiн був пiдкреслено ввiчливий. – О, мужi Принстона! – Здаеться, тут були здебiльшого друзi, отож, вiн узяв конверт iз позначкою «Вiддiл реестрацii» i нервово зважив його.

– Схоже, тут вагомий папiрець.

– Вiдкривай, Еморi.

– Але для драматизму кажу вам: якщо папiр блакитний – мое iм’я бiльше не стоятиме у списку редколегii «Принстонiвця», i моя коротка кар’ера закiнчилась.

– Уздрiть примiтивнi емоцii на своему обличчi.

Вiн розiрвав конверт i пiднiс папiрець до свiтла.

– Ну?

– Блакитний чи рожевий?

– Кажи, не тягни!

– Ми чекаемо, Еморi.