Аліса в Дивокраї

Перегодом Додо сказав:

– УСІ перемогли, й усi мають отримати призи.

– Але ж хто мае нам тi призи вручити? – поцiкавився цiлий хор голосiв.

– Ну, ясна рiч, що ВОНА, – вiдповiв Додо, тицяючи пальцем в Алiсу.

Усi одразу ж з’юрмилися довкола неi, навперебiй вигукуючи: «Призи! Призи!» Алiса зовсiм розгубилася, розпачливо засунула руку в кишеню й витягла звiдти коробку з цукатами (на щастя, солона вода не потрапила досередини), якими й почала нагороджувати бiгунiв.

– Але ж чекайте, вона сама теж мае отримати нагороду, – зауважила Миша.

– Само собою, – розважливо погодився Додо й повернувся до Алiси. – Що ще завалялося в твоiх кишенях?

– Тiльки наперсток, – невесело вiдповiла та.

– Давай-но його сюди, – скомандував Додо.

Усi знову скупчилися довкола Алiси, тодi як Додо урочисто вручив iй наперсток зi словами:

– Чи не зволите ви прийняти в дарунок цей елегантний наперсток?

На завершення цiеi коротенькоi промови всi загукали Алiсi привiтання.

Дiвчинцi все це здалося зовсiм безглуздим, але всi вони мали такий поважний вигляд, що засмiятися Алiса не наважилася, а оскiльки не знала, що сказати, то просто кивнула головою i взяла наперсток з усiею врочистiстю, на яку лишень спромоглася.

Наступною проблемою стало поiдання цукатiв, позаяк великi птахи жалiлися, що навiть не розкуштували своi, зате меншi пташечки похлиналися, i iх доводилося ляскати по спинах.

– О, ви ж обiцяли менi розповiсти свою надзвичайну iсторiю, – згадала Алiса, – i пояснити, як так сталося, що ви ненавидите… К та С, – завершила вона майже пошепки, трохи побоюючись, чи не образилася Миша знову.

– У цiй iсторii все ясно й правдиво, – бундючно вiдказала Миша. – Тут уже нiхто мене не впiймае, навiть софiст[16 - У Давнiй Грецii софiстами називали майстрiв красномовства та суперечки. Така освiчена панi, як Миша, знала напевно, що софiст, як нiхто iнший, мiг би упiймати ii на неточностях в оповiдi.].