Історія Флоренції. Державець

Вбираюся в розкiшне свiтське вбрання й вирушаю до великих людей давнини. Привiтно ними зустрiнутий, я споживаю те, до чого придатний i для чого народжений (йдеться про спiлкування з книжками античних фiлософiв, поетiв, мислителiв. – А. Б.). І менi не соромно розмовляти з ними, питати про причини iхнiх вчинкiв, а вони охоче менi вiдповiдають. Через чотири години я не вiдчуваю втоми, забуваю всi страждання, не помiчаю злиднiв, мене не лякае смерть, i я весь поринаю в цей забутий свiт»[3 - Алексеев А.

Саме в цей перiод вiдбуваеться формування Мак’явеллi як мислителя. Цьому сприяв той трагiчний факт, що Флоренцiя втратила генiального практика в полiтицi, штовхнувши його на шлях теоретичноi дiяльностi.

Вiдомо, що сучасники давали високу оцiнку Мак’явеллi як полiтику. В цi роки вiн отримуе ряд пропозицiй – зайняти мiсце секретаря кардинала Просперо Колонна в Римi, стати на службу до французького монарха.

Важко видiлити певнi етапи творчостi Мак’явеллi, бо вiн водночас займався всiм, що й створило таке широке розмаiття його праць, – про це свiдчать самi назви творiв: «Державець» (1513), «Роздуми про першу декаду Тiта Лiвiя» (1513–1516), «Дiалоги, або Роздуми про нашу мову» (1514–1516), «Золотий осел» (1516–1517), «Бельфагор», «Мандрагора» (1518), трактат «Про вiйськове мистецтво» (1519–1520), «Роздуми про засоби упорядкування справ у Флоренцii пiсля смертi герцога Лоренцо» (1520), «Опис подiй у мiстi Луццi» (1520–1525), комедiя «Клiцiя», «Історiя Флоренцii» (1520–1526), переклад байок Плавта та iншi.

Кожен з творiв Мак’явеллi мае свою неповторну цiннiсть. Так, у комедii «Мандрагора» автор довiв до завершення стильовi особливостi, характернi для «Комедii про скриню» (1508) Лодовiко Арiосто та комедii «Каландро» (1513) кардинала Бабiенi. Саме тому Мак’явеллi вважаеться засновником сучасноi комедiографii.

Маловiдомими, але, на наш погляд, важливими з позицiй аналiзу становлення мислителя й теоретика, е лiтературнi твори Мак’явеллi. Крiм «Мандрагори», комедiя «Клiцiя» вiдкривае нам ще один бiк його творчостi – глибокий зв’язок з римською драматургiею. Разом з тим у сюжетi «Клiцii» вiдтворено одну зi сторiнок життя Мак’явеллi – його «любовний шал» до спiвачки та актриси Раффаканi Салютатi.