Аліса в Задзеркаллі

– Нiколи ранiше над цим не думала! – сказала вона.

– На МОЮ думку, ти нiколи не думаеш ВЗАГАЛІ, – сказала Троянда доволi суворим тоном.

– В життi не бачила нiкого, хто виглядав би дурнiшим, – додала Фiалка, та так несподiвано, що Алiса аж пiдскочила, бо ця квiтка досi ще не вимовила нi слова.

– Притримай СВОГО язика, – закричала Тигрова Лiлея. – Начебто ТИ взагалi хоч когось бачила! Засунеш свою голову пiд листя та хропеш i нiчогiсiнько не знаеш, що в свiтi робиться, наче брунька недозрiла!

– А в цьому саду е ще люди, окрiм мене? – поцiкавилася Алiса, вирiшивши не зважати на останню реплiку Троянди.

– Є ще одна квiтка в цьому саду, яка може рухатися, отак, як ти, – сказала Троянда. – Цiкаво, як ти це робиш… («Тобi постiйно щось цiкаво», – докинула Тигрова Лiлея.) Але вона бiльш розлаписта, нiж ти.

– Вона схожа на мене? – нетерпляче запитала Алiса, бо iй сяйнула одна думка: «Десь у цьому саду е iнша маленька дiвчинка!»

– Ну, вона мае таку ж недолугу форму, – сказала Троянда, – але вона темнiша… i ii пелюстки дещо коротшi, менi здаеться.

– Їi пелюстки прилягають щiльно, майже як у Жоржини, – втрутилася Тигрова Лiлея, – а не розкуйовдженi абияк, як-от у тебе.

– Але це не ТВОЯ провина, – доброзичливо додала Троянда, – просто ти, очевидно, починаеш в’янути… а в цьому випадку нiхто не може зарадити певнiй неохайностi пелюсток.

Алiсi така думка не дуже припала до вподоби, тож, аби змiнити тему, дiвчинка спитала:

– Вона коли-небудь сюди приходить?

– Припускаю, що ти ii скоро побачиш, – сказала Троянда.

– І де ж у неi колючки? – поцiкавилася Алiса, трохи заiнтригована.

– Де-де, довкола голови, ясна рiч, – вiдказала Троянда. – Менi було дуже цiкаво, чого це в ТЕБЕ таких немае. Я думала, це закономiрнiсть.

– Вона йде! – закричав Живокiст. – Я чув ii кроки, туп-туп-туп, на жорствянiй дорiжцi.

Алiса нетерпляче роззирнулася i побачила, що це була Чорна Королева.

– Вона добряче пiдросла! – зауважила дiвчинка передусiм.

Вона й справдi виросла: коли Алiса вперше побачила ii серед попелу, то Королева була всього три дюйми заввишки, а тепер ось – на пiвголови вища за саму Алiсу!

– Це все вiд свiжого повiтря, – сказала Троянда, – тут просто чудове повiтря.

– Думаю, я пiду iй назустрiч, – сказала Алiса, бо хоч квiти й були доволi цiкавими, та все ж було б просто розкiшно поговорити зi справжньою Королевою.

– Навряд чи ти можеш це зробити, – промовила Троянда.