Аліса в Задзеркаллі

Зрештою, поки Тигрова Лiлея просто гойдалася собi туди-сюди, Алiса заговорила знову – слабеньким голоском, трохи не пошепки:

– І що, ВСІ квiти вмiють розмовляти?

– Не гiрше, нiж ТИ, – вiдказала Тигрова Лiлея. – І значно гучнiше.

– Нам не випадае озиватися першими, як бачиш, – сказала Троянда, – i менi вже було цiкаво, коли ж ти нарештi заговориш! Я сказала до себе: «На ii обличчi виднiе ТРОХИ розуму, але не найрозумнiшого!» Втiм, ти правильного кольору, а це мае велике значення.

– Менi плювати на колiр, – пирхнула Тигрова Лiлея.

Алiсi не подобалося, коли ii критикують, тож вона почала ставити запитання:

– Вам часом не стае страшно, що вас посадили отут, де про вас нiкому пiклуватися?

– Он е дерево посерединi, – сказала Троянда, – нащо б воно ще згодилося?

– Але що воно зможе зробити, якщо виникне якась небезпека?

– Ого, та воно може ще й як вiддубасити! – заволала Маргаритка. – Тому ж воно й зветься дубом!

– А ти ЦЬОГО не знала? – закричала iнша Маргаритка, i тут усi вони почали горлати водночас, аж повiтря забринiло вiд iхнiх тоненьких, вискливих голосочкiв.

– Ану тихо ви всi! – гарикнула Тигрова Лiлея, запально розгойдуючись iз боку в бiк та здригаючись вiд хвилювання. – Вони знають, що я не можу до них дiстатися, – засапано видихнула вона, схиляючи свою тремтливу голiвку до Алiси, – а то б не наважилися таке вчиняти!

– Не зважайте! – заспокоiла ii Алiса, а тодi, схилившись до маргариток, якi знову заходилися горлопанити, прошепотiла: – Якщо ви не припнете язики, я вас повисмикую!

На мить запала тиша, а кiлька рожевих маргариток цiлковито побiлiли.

– Ось так iм! – сказала Тигрова Лiлея. – Маргаритки – це найгiрше. Щойно одна заговорить, усi iншi миттю пiдпрягаються, i можна просто зав’янути, коли чуеш, як вони теревенять!

– Як же це можливо, що всi ви так чудово розмовляете? – спитала Алiса, сподiваючись трохи пiдняти настрiй Тигровоi Лiлеi комплiментом.

– Поклади свою руку на землю й помацай, – порадила Тигрова Лiлея. – Тодi ти все зрозумiеш.

Алiса так i зробила.

– Вона дуже тверда, – сказала дiвчинка, – але я не розумiю, до чого тут це.

– У бiльшостi садiв, – пояснила Тигрова Лiлея, – клумби розпушують, як перини, тож квiти весь час сплять.

Ця причина звучала переконливо, й Алiса була рада дiзнатися про неi.