Спокуси святого Антонія

Ще iншi двое – лисками з купин

(На голiм тiлi – глиняний жупан) —

Мене у яму, там, де гниль i пiдступ

(Крiзь лiйку плотi маю в пекло впасти, —

Мiй маратонський бiг, що – скiльки перепон!) —

І знову я стою в червi – по пояс.

Мене бiсища – на шматки, як паюс,

Аби я – геть вiд Тебе, – iм покiрний,

І душу, булочку, що тiльки но – з пекарнi. —

О Боже, Ти, що наскрiзь – суще i пусте,

Рятуй мене або – вiд себе вiдпусти.

XVII

Ти, Боже, так мене з усiх кiнцiв помуляв, —

За мить в Тобi – хай – пекла нескiнченнi тижнi.

До Тебе всi шляхи, та – вiддалi – й сутужно, —

А я й через рiвчак – так тяжко, так помалу.

О Боже мiй, единий мiй, помилуй

Оцю ганчiрку тiла, яка ще – звитяжне.

Я вже не вiдрiзню, що – рiзне, що – тотожне, —

Не бiси – Ти в менi i по менi, як молот.

Заради Тебе я себе ущент розтринькав,

Щоб Ти в менi розлiгся луками, i тронка

Нутра, як – з-пiд води, – про цей новий набуток,

А я, що доти, як соломою набитий,

На з’явах поковзнувся – i забракло сил, —

В Тобi ж бо вiд проваль – страшнiшi – небеса.

XVIII

Бiсище риба-меч, який в менi – нудоту,

Чортиська-пуголовки, бiси – кiннi й пiшi, —

І кожному iз них – я – наймилiша паша.

Виделка-бiс, – бородавки очей надутi, —

Із мене – пекловi – за сумнiви – податок

Пiд щелепiв, зубiв i шерсти сизий пошум. —

Тут ратиця – мене, там – клешнi, як папушу. —

О Ти, мiй просвiтку, о Боже, де Ти, де Ти,

Бодай на мить спини оцей бiсiвський вир,

Цю пiну в мозку, що – як курячий навар,

Цей присмерк, що – свiдомiсть – язиком гiркавим!

Чи Ти вже розiгнув усесвiту пiдкову

І кожному, що – в думах – виразку, – сабур,

Лиш я не додививсь, що Ти – в менi – собор?

XIX

В менi самому – присмерку дiди.

Прозору шкiрку свiту – надто вощiп.

А дихати в Тобi – дедалi важче,

Хоч я вже крiзь загати духа йду.

В залозах всесвiту набряк гiркий мигдаль,

Та неба шийка – щораз далi й – вужча,

А Ти, – ще недосяжнiше i вище, —

Чи Ти розгнiвався, – i я Тебе – нiде?

Занадто густо скрiзь – бiсiвське мливо,

Яке – на душу олов’яну млявiсть,

Та ще й чортиська-щипавки – пiд пахви.

Мене обсiли бiси, як ропухи,

І я… Душа без Тебе засина,

Як муха, що – на зиму – восени.

XX

З очей – кульбаби, – лопать ока – млин, —

У серцi – м’ясорубки, що й – залiзо. —

Менi в легенях, в м’язах бiси лазять.