Перехресні стежки

– Я гадав, – говорив вiн, поки Євгенiй мився, брав чисту сорочку i одягався, – я думав, що пан меценас мають сьогоднi троха бiльше часу та пiдемо разом оглянути помешкання.

– Яке помешкання?

– Як то, пан меценас уже забули, що вчора говорили менi, чи не мiг би я знайти?..

– Ага, га! Ну, так що ж?

– Я вже знайшов. Гарне помешкання, поверховий дiм, фронт на вулицю, довкола сад, а затильнi вiкна виходять на мiський парк. Чудесне положення при головнiй вулицi, недалеко ринку i недалеко руськоi церкви.

– О, пане Стальський, дуже вам вдячний!

– І надiюсь, що будете мати за що дякувати. Я знайомий з властителем. Як на ваше щастя, вiд першого опорожнюються внизу два покоi з передпокоем – то би була гарна канцелярiя, i на поверсi також два покоi з кухнею – то би було помешкання для пана меценаса. Здаеться, вам обширнiшого помешкання не треба?

– О нi, не треба! Дуже мене зацiкавив наш опис. Надiюсь, що менi сподобаеться те помешкання.

– Жид дорожиться троха. Прийдеться ще поторгуватися. Хоче за обi партii по 25 ринських мiсячно.

– Значить, разом 50 мiсячно або 600 рiчно? І кажете, що в добрiм мiсцi?

– Можуть пан меценас бути певнi! Я би на лихе навiть не дивився.

– І се, по вашiй думцi, дорого?

– Ну, як на Львiв, то не було б дорого, але як на наше мiсто, то троха солоно. Треба буде поторгуватися. Думаю, що коли пану меценасовi сподобаеться хата i схочуть наймити на рiк, то вiн дасть за 500 ринських.

– Ну, се було б дуже гарно!

– Чи вже пан меценас готовi? Можемо зараз пiти оглянути.

Меценас був готов до виходу. Але, вийшовши, вiн пригадав собi, що ще не снiдав. Зараз коло готелю була цукорня, де вiн звичайно пив каву, то й тепер вiн звернувся туди.

– Я ще не снiдав, – мовив вiн до Стальського. – Прошу, зайдiть зо мною на снiдання!

– Дякую, я вже по снiданню.

– Ну, то вип’ете келiшок коньяку. Прошу, не робiть церемонii.

Сидячи при круглiм мармуровiм столику i попиваючи гарячу каву, д-р Рафалович придивлявся Стальському, що не переставав балакати i оповiдав йому притишеним голосом рiзнi мiськi новинки. На лицi Стальського видно ще було бiлi плямки з пудру, яким обсипав його фризiер; зрештою на ньому малювалося щире вдоволення. Не знати, чи з того вдоволення, чи, може, пiсля випитих двох келiшкiв коньяку, кiнець його носа трохи зачервонiвся i в очах грали огники.