Людина і зброя

 – Ти ж у нас гарний! Брови он якi, мов пушок, на курчатi! І всi ви сьогоднi гарнi, навiть Степура – грайливо перевела вона очi на Степуру, який аж почервонiв при цьому. – Тiльки чого ж стоiмо? Ходiм те! – сказала вона i пiдхопила одною рукою свого Славика, другою Степуру.

Просторий, залитий сонцем майдан Дзержинського широко, вiльно стелиться перед ними.

Взявшись попiд руки, вперемiжку дiвчата й хлопцi рушають вони серединою майдану, мов степом. Ідут як не раз ходили тут на демонстрацiях i на прогулянках вечорами, цiлою вервечкою, з смiхом та жартами.

Як добре, коли почуваеш, що зробив саме те, що слiд було зробити, що можеш тепер вiдкрито глянути кожному зустрiчному у вiчi!

Сонце стоiть високо, сипле рясним промiнням у вiдкритi юнi обличчя. Яснiе небо, те небо, в якому понад два десятилiття не вибухали снаряди, не свистiла шрапнель, не було нiчого, крiм птахiв та райдуг високих. І щоб оце небо та почорнiло? Димом взялося б та спалахами пожеж?

Ідуть i твердо вiдбивають кроки по бруку парусиновi студентськi черевики, i дiвчатам передаеться певнiсть, що, доки е на свiтi оцi iхнi чубатi хлопцi-волонтери, не ступить нога чужинця на цей майдан, широкий та свiтлий майдан iхньоi юностi, яким вони так пишаються, що вiн найширший, що вiн найбiльший з усiх майданiв Європи!

Глава 6

На Басейнiй бiля зупинки, де Духнович зостаеться чекати трамвая, гурт iхнiй зустрiчае Адмiнiстратора, – так вони називають мiж собою Михайла Штепу, – який перебуваючи в контактi з театральними адмiнiстраторами, розповсюджуе у вiльний час квитки по пiдприемствах, органiзовуе культпоходи i мае вiд цього якийсь там зиск.

Зараз вiн iде складати середнi вiки. Що б не сталося, а вiн матрикул в зуби, шпаргалки в кишенi i чеше до професора: хоч на трiйку, аби скласти.

– Ну знову ж провалишся, – каже Таня.

– Звiдки такi прогнози? – посмiхаеться Штепа своiми вивернутими губами. – Чи то просто так хочеш?

– Та й хочу.

Таня не терпить цього Штепи, дарма що в гуртожитку вiн мешкае з Богданом в однiй кiмнатi.

Тихий, чистенький, прилизаний, а на тiм'i вже лисина просвiчуе. Галстучок завжди iдеальним вузликом, на устах нiколи не зникаюча усмiшка, вiрнiше, не усмiшка, то просто верхня губа в нього так вивернута, що здаеться, вiн до всiх i до всього посмiхаеться. Вiн i зараз усмiхаеться до хлопцiв, хоч не розумiе нi iхнього настрою нi iхнього хвилювання.

Штепа в райком з нами не пiшов. Вранцi, коли Таня забiгла в хлопчачу кiмнату, застала там Штепу одного.