Роман про людське призначення

а Кили переконливо довiвши трохи пiдпилому – тобто майже тверезому, що не густо бувало, – отцевi Дiонiсiю християнськi первнi iхтiологii? – назвала синiв Іваном i Данилом), чи, погладжуючи безкостими пальцями-ковбасками (батьковi Халяви, колгоспному комiрниковi з-пiд Миргорода, – якому раптом забаглося, – а, зрештою, чому й нi? Чому Цезаревi вiльно, а колгоспниковi, гречкосiевi, – нi? А хiба воно в сутi не те саме? – щасливо вибравшись ще перед голодом iз села, виводити свiй рiд, – ця думка вибрунькувапа в ньому тодi, коли йому довелося на деякий час всотатися до того частково зросiйщеного, частково й зовсiм росiйського, войовничо ворожого до всього украiнського певного мiщанського середовища, що, попри навколишнi примусовi рiвнiсть i братерство, тодi копи генеральшi чи й просто шляхетнi вихованки дореволюцiйних вищих учбових закладiв щасливi були працювати прибиральницями, – дружина професора Байбаченка, випускниця Бестужевських курсiв, роками чистила убиральнi, аби вивести сина в люди, – чи в лiпшому випадку – не розстрiл же i не Соловки чи Магадан! – наймичками у пролетарських нових вельмож, – стiнопробивно марило аристократичним походженням, – столiттями насурмленi вищi якостi блакитноi крови, попри революцiю, особливо цупко сидiли в головах тих, з кого тодi складалося Халявине оточення, – яке й його, тодi ще зовсiм зеленого, м’якого й податливого Халяву, пiдхопило на свое колесо, – а на яких лише колесах не обертаеться людство! – виводити свiй рiд вiд якогось полковника Халяви з шiстнадцятого столiття – тут проявилася неусвiдомлена ним самим украiнська пiдшкiрна стихiя, бож не потягло анi на Романових, анi на iнших уславлених всеiмперських «ових», а на якогось там Халяву, – щоправда, небожа Сапiги й Вишневецьких, – не додумався попервах вести родовiд одразу вiд Зевса, Венери чи бодай малороса Мономаха, – а кому не кортить мати за предкiв провiдну зiрку? – i навiть, – пiсля таборовоi практики, яка в багатьох розвинула прихованi, занехаянi Провидiнням здiбностi, – схрещеними бокоплавами – у цих бокоплавах посередньо завинив професор Кила з його космiчною рибологiею, – угербовувати всi своi листи, – батьковi Халяви щойно в синовi за активноi допомоги просвiтленоi дружини з Коломиi поталанило здiйснити мрii про голубу кров, добiгши пiсля емiграцiйного перемiщення свiту найпишнiшого генеалогiчного дерева, однак комiрницькi пальцi-ковбаски попри iнтенсивну духову надбудову за одне поколiння ще не встигли виструнчитися в кiнцiвки Паганiнi), зронював глибокод