На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Віртуалка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Віртуалка

Автор
Дата выхода
19 декабря 2013
🔍 Загляните за кулисы "Віртуалка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Віртуалка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ірися Ликович) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні.
У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про працівниць Інтернет-бізнесу. Але чи можливо розпочати нове життя після того, як твоє оголене тіло бачили тисячі чоловіків?…
📚 Читайте "Віртуалка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Віртуалка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І хоч я все ще пам’ятаю колишнi дитячi нiчнi жахи, проте намагаюся про них не думати, так, нiби iх не було у мене – доньки украiнського емiгранта. Ігарь дав менi великий урок, такий, якого не дали батьки, – е люди, котрих уже не навчити любити. Бо, компенсуючи брак почуттiв у власному серцi, вони трощать навколо себе все, вибираючи зазвичай зовсiм невинних жертв, котрi навiть не здогадуються про порожнечу всерединi партнера.
А якщо десь потай i здогадуються про нарощену в минулому прiрву в тiлi обранця, то, вiдвертаючись вiд неi, iгноруючи ii, тiшать себе, що зможуть заповнити отой вакуум власними почуттями.
Я ж була занадто романтично налаштованою дiвчиною, аби помiтити трiщини, котрi невiдворотно тягнулися вiд центру мого кохання – вiд НЬОГО. Тодi я ще не знала, що вiн «покохав» (тепер тiльки усвiдомлюю, що коханням цю дiю, так, саме дiю, а не почуття (!!!), назвати аж нiяк не можна) мене за просту банальнiсть.
Звичайно, у пiдземному переходi заговорив до мене, бо хотiв того, чого завжди хочуть вiд життерадiсного молодого тiла у спiдницi та на пiдборах. Адже Украiна – то вам не Австрiя, думалося, мабуть, йому, тут «падцепiть» недосвiдчену слов’янську зозульку, а не якусь фемiнiстичну арiйку в мештах без пiдборiв, буде пiвгодинним дiлом. Тим паче, коли кишеню грiють чималi добовi за вiдрядження.
Часом менi здаеться, що вiн отримав бажане тiльки завдяки слiпому.
– Дiанка, а сколька у тебя била партньоров до меня?
Та й це ще не все, бо такi фрази лунали тiльки на самому початку вiдносин, коли смiливостi вистачало рiвно настiльки, аби вже показувати своi пiдозри, але не вкладати iх до чашi власноi тупостi та примiтивiзму.





