На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Віртуалка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Віртуалка

Автор
Дата выхода
19 декабря 2013
🔍 Загляните за кулисы "Віртуалка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Віртуалка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Ірися Ликович) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ірися Ликович (нар. 1984 р.) закінчила філологічний факультет Ужгородського Національного університету. Працювала журналістом у газеті «Думська площа» (м. Одеса). Переможець українсько-німецької премії Олеся Гончара та премії «Дебют». Автор трьох прозових книжок: «Перелітна» (2006), «Твоя дитинка» (нагороджена відзнакою «Вибір видавців» Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова – 2010») і «Татцельвурм. Тірольська історія» (2011) – номінант на премію «Книга Року» за версією Бі-Бі-Сі. Роман «Віртуалка» отримав спеціальну відзнаку Австрійського культурного форуму на «Коронації слова – 2012». Хобі – літературні переклади з угорської та німецької мов. Живе і працює у Відні.
У її буднях присутні Майорка, темна кімната, сліпі та веб-камера. У її житті не залишилося місця для себе, хоча вона щодня бачить тільки власне зображення на моніторі. Віртуальна любов – така ж залежність, як наркотики чи алкоголь, – втеча від себе. Діана розуміє це, тому і зважується на бунт – бунт, за межами якого на неї чекає правда про працівниць Інтернет-бізнесу. Але чи можливо розпочати нове життя після того, як твоє оголене тіло бачили тисячі чоловіків?…
📚 Читайте "Віртуалка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Віртуалка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І то вже потiм, у Вiднi, я зрозумiла, що мала перед собою одну з найкращих моделей сiм’i. Одне слово, менi поталанило вже на самому початку. Я була зачата в любовi i в нiй народилася. А це вже немало. Але мову вестиму зовсiм не про них, моiх найрiднiших. Вони залишилися у не рiдному для них Франкфуртi. Балканка-мати та киянин-батько. Мене ж, вiсiмнадцятилiтню, пiдiйняло першим сильним вихором кохання i понесло у свiт, котрий, як менi здавалося, тримав для мене у кишенi сотнi веселкових барв. Вiд однiеi всепоглинаючоi любовi, любовi до батькiв, я вiдразу, ще не вмiючи знаходити середини, перекинулася на iншу – до чоловiка, партнера, та таку пристрасну, таку шалену, якоi мене навчила наша циганська пiсня.
Слiпий номер два
Трагiчний
Першим свiдомим слiпцем мого життя став той, у Киевi. Менi саме мало стукнути вiсiмнадцять, i я вперше поiхала до Украiни сама. Перед тим була тiльки в дитинствi – з мамою, коли вже отримали нiмецьке громадянство. Брудна гiтара та зашкарублi пальцi старого привертали мою увагу щоранку та щовечора, коли я поверталася до квартири батькового шкiльного товариша, у якого мешкала.
Я дуже люблю музику. Це у нас сiмейне. Генетичне, так би мовити. Як заспiвае на котромусь iз свят батько, то його друзi-нiмцi, котрi й не звикли супроводжувати застiлля музикою, – з повагою у поглядi замовкають.
Саме бiля киiвського слiпого мене вперше побачив Ігор. І його не залишили байдужими моi повнi натхнення очi. Той був справжнiм енергетичним вампiром, але я ж iще не знала, що вiн вишукуе когось такого невинного, як я: того, хто сам, добровiльно вiддасть йому все свое внутрiшне тепло, того, хто живитиме його невпевненiсть своею заслiпленою любов’ю.





