Царівна

Зовсiм недвижно! Очi дивилися кудись в далечину, руки лежали на колiнах обезсиленi, а уста немов засохли… Нараз засмiявся вуйко якось чудно.

– Чому ти смiешся, Мiлечку? – спитала тiтка. – Що я кажу, то правда.

– Я не сумнiваюся в тiм, Павлинко. Я лиш собi щось пригадав. – І, звернувшись до мене, вимовив з притиском слово: – Поступовець!

Я здвигнула мовчки плечима. Все було менi байдуже, i лиш одного на свiтi хотiла я дiзнатися, а то, як йому взагалi ведеться. Хотiла бiльше свiтла в тiй справi мати.

– І чому ти так тихо сидиш, Наталочко? А брови, бач, як болiсно стягнула. Жалуеш?

– Чого?

– Жалуеш?

– Чого мала би жалувати?

– Чого? Ну, тепер наче й не знаеш? Адже торiшньоi оборони, котра, правду сказавши, вiдбувалася без слiв, але вiд того чуттям не менше гаряче. Ти не згоджувалася нiколи з нашим судом про нього, але пригадай собi, що я вiщував поступовцям i соцiал-демократам.

– Пригадую собi, вуйку!

– Так видиш, я мав слушнiсть, коли остерiгав перед його iдеями.

– Чи ви не знаете чогось бiльше про нього? – спитала я, майже не зважаючи на його послiднi слова.

– Та що там! Я такими речами не дуже цiкавлюся. Упав морально, i на тiм кiнець; бо вiддатися спокусi якоiсь страстi i не могти опануватися супроти неi – значить вложити на себе моральний дефект. Боже, Боже! розбурхана страсть в людськiй грудi – це щось страшне! Це те саме, що взяти пiстоль i покалiчитись навiки – так, на мою думку. Другi задивляються на такi речi менше строго, але для мене це найстрашнiше в свiтi! Нехай Господь кожного боронить вiд таких духовних недуг! Лiпша смерть.

– Лiпша смерть, вуйку.

Вiн поглянув на мене, зчудований, може, моiм безтонним голосом, а я чула, що в мене горiли очi дивним огнем.

– Як ти казала, Наталко?

– Я казала: лiпша смерть, як життя, опутане немiччю i брудом.

– Що за дивна змiна в поглядах, – обiзвалася тiтка глумливо i, заходячи в хату, змiрила мене насмiшливо очима.

– Вуйку, – обiзвалась я, оставшись з ним сама, – це не може бути, щоб вiн зараз спершу пiддався тiй убiйчiй пристрастi.

– Ну, так, зараз спершу нi. Мене вразило в тiй iсторii те, що вiн хотiв тим способом прийти до грошей. Наталко, це щодо мене дуже нечесно. Те, що вiн не може в пристрастi погамуватися, менше огидне. Те я злучив би з його палкою натурою.