Цензор снів

Ше й нинька пам’ятаю рекляму: «У затишнiй залi й милiй атмосферi проведеш час, оглядаючи французький еротичний фiльм „Поволютку, мiй когутку“». Але жи кiно крутили лише iдним проектором, то мусили вони робити перерви для змiни плiвки. Тодi ся вiдчиняли бiчнi дверi, аби глядачi могли подихати свiжим повiтрям i перекурити. А ми на то тiко чекали i влiтали досередини. Ганяли нас потiм по цiлiй залi, але як не вдавалося до наступного дзвiнка вигнати, то вже малисьмо спокiй, сiдали ми спокiйно на пiдлозi перед екраном. А шоно закiнчувалася чергова плiвка, i в залi запалювали свiтло, як починалося нове полювання на нас iз веселим гулюлюканням, свистом i криком.

– То так, але з появою звукових фiльмiв та забава ся скiнчила, бо звуковi фiльми демонстрували з двох проекторiв вiдразу i сеанс тривав без перерв, – устряв я. – А новий власник вигадав оригiнальну привабу. Пiд час сеансiв улiтку до зали заходив дядько з великою пiпою i розприскував над головами глядачiв пахущу «лiсову воду». В нiздрi бив аромат лiсу i квiтучого лугу.

– А була ще iдна цiкавинка «Утiхи»: «чоловiк з пугою», – згадав одновухий. – То був тип, який пильнував за порядком. Іно в кiнi зчинявся балаган – штовханина за крiсло, кидання огризками яблук, стрибання через ряди, тодi звiдкись iз темряви з’являвся той чоловiк, змахував довжелезною пугою i самим ii кiнчиком безпомильно попадав просто в голову батяра. І шо цiкаво: нiгди не хибив. Нiхто не мiг збагнути, як то йому ся вдавало орiентуватися в суцiльнiй темрявi. А деколи доста було його скрадливого загрозливого шепоту: «Ти, в зеленiм светрi, я тебе бачу! Слухай, шкрабе, в третiм рядi!» Але незабаром його було арештовано за пограбування банку, i вiн десь пропав.

– Но, абисьте знали, жи то був я, – сказав Кулюс. – Тiлько жи з тим пограбуванням вони всралися, бо нiц менi не довели, i я за три тижнi вийшов з цюпи. Але директор вже не взяв мене назад.

На хвилю запанувала мовчанка. Я запитав одновухого:

– А вас чого до цюпи?

– То ви про мене не чули?

Раптом жiнка рвучко скинула голову догори й зарепетувала:

– Гальо! Гальо! Стати! Я проiхала свою зупинку!

Вона намагалася навiть стукати в кабiну, але Кулюс ii стягнув назад на лаву.

– Сказала, як перднула, – буркнув вiн, – ми всi своi зупинки давно проiхали.

– У, курв’яр засраний, – промурмотiла Курчалаба.

– Стули хавку! – гаркнув капрал у вiконечко.

– Йди до дупи – збирай крупи, – а вiдтак затягла:

На вулицi Миколая, фай-дулi, фай-дулi-фай.