Володар бліх. Життєва філософія кота Мура

Але – ви вже даруйте менi, пане Тисе, – найсмiшнiше тут те, що ви самi хочете роздiлити себе на двi частини, з яких одна визнае так званi дива i охоче вiрить у них, а друга, навпаки, страшенно чудуеться з того визнання й тiеi вiри. Ви коли задумувались над тим, що вiрите в сни?

– Ну що ви, – перебив Перегрiнус маленького оратора, – ну що ви, любий мiй! Як ви можете говорити про сни, коли це тiльки наслiдок якогось фiзичного чи духовного розладу в нашому органiзмi!

На цi слова пана Перегрiнуса Тиса майстер Блоха тоненько, глузливо засмiявся.

– Бiдолашний пане Тисе, – сказав вiн трохи збентеженому Перегрiнусовi, – бiдолашний дане Тисе, невже ви такi темнi, що не бачите, яка це немудра думка? Вiдтодi, як хаос ущiльнився в придатну для формування матерiю, – а це сталося досить давно, – свiтовий дух лiпить усi образи з цiеi матерii, i з неi ж таки виникають i сни з своiми картинами. А тi картини – не що iнше, як начерки того, що було, а може, й того, що буде, якi дух швидко накидав собi на втiху, коли тиран, що зветься тiлом, звiльняе його вiд рабськоi служби в себе.

Але тут не час i не мiсце сперечатися з вами й пробувати переконати вас; та, може, з цього й не було б нiякоi користi. Одне тiльки я хотiв би ще вам вiдкрити.

– Кажiть чи мовчiть, – вигукнув Перегрiнус, – кажiть чи мовчiть, любий майстре, як ви вважаете за краще, бо я вже переконався, що хоч якi ви маленькi, а розуму й глибоких знань у вас куди бiльше, нiж у мене! Ви викликаете в мене безмежне довiр’я, хоч я й не зовсiм розумiю вашi приповiстi.

– То знайте ж, – знов озвався майстер Блоха, – знайте ж, що ви зовсiм по-особливому вплутанi в iсторiю принцеси Гамагеi. Сваммердам i Левенгук, будяк Цегерiт i принц п’явок, а крiм того, ще й генiй Тетель, – усi прагнуть заволодiти прекрасною принцесою, та й сам я мушу признатися, що, на жаль, мое давне кохання теж прокинулось, i я мiг бути таким дурнем, що подiлився б своею владою з милою зрадницею. Але ви, пане Перегрiнусе, ви тут головна дiйова особа, без вашоi згоди прекрасна Гамагея не може належати нiкому.

Якщо ви хочете довiдатися про глибшi, справжнi рушiйнi сили цiеi iсторii, яких я сам не знаю, то поговорiть про це з Левенгуком, бо вiн до всього доскiпався i напевне пробалакаеться, коли ви наберетесь мужностi й добре насядете на нього.

Майстер Блоха хотiв ще щось казати, коли це раптом з-за дерев вискочив якийсь чоловiк i люто накинувся на Перегрiнуса.

– Ага! – крикнув Пепуш (бо це був вiн), нестямно вимахуючи руками.