Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Та Росiя, яка е власне Росiею, – колишне Московське царство – заросла бур’яном, там села зяють чорними ямами розбитих вiкон, там животiють – на багатiй землi – напiвголоднi люди, так правдиво описанi у творах заклятого шовiнiста Василя Белова, якi замiсть працювати й видобувати iз своеi землi матерiальнi й духовнi скарби ходять Москвою з плакатами, на яких написано: «Борис, заставь хохлов накормить Россию!» До якоi ганьби й самоприниження дiйшов талановитий народ, керований iсторичними й нинiшнiми полiтичними горепровiдцями! А звiдси – сьогоднiшня економiчна блокада Украiни, а звiдси – погроза демократа Єльцина: вдарити атомною бомбою по хохлах…

«Ах, ах, – закликав колись Керенський, – не вiдривайтесь, брати украiнцi, вiд спiльноi батькiвщини, не розвалюйте спiльного вiйська!» «Ах, ах, – бiдкався недавно Горбачов, – не рассоединяйтесь, нельзя же резать по живому!» «Що ви, хiба може Украiна iснувати сама по собi, вона ж не мае таких сил!» – волав з трибуни украiнського парламенту народний депутат Украiни Олександр Мороз.

«Украйна – вообще не нация, а ветка русского тысячелетнего народа!» – втрачае глузд автор редакцiйноi статтi в газетi «Литературная Россия».

Спам’ятайтеся! Тисячу рокiв тому вас ще не було. Московське князiвство, територiя якого нинi забута вами самими, Московське князiвство, в iсторичнi межi якого ви, що розповзлися по всьому свiту, ранiше чи пiзнiше вернетесь i розкопаете свою землю i станете нормальною, не iмперською нацiею, – народилося значно пiзнiше… Панове росiйськi шовiнiсти Бурбулiс, Бабурiн, Руцькой i Солженiцин, спам’ятайтеся самi i спам’ятайте свiй народ: ваша iмперська психологiя нiколи не дасть розвинутися його матерiальним i духовним силам, ви зможете стати багатими тiльки вдома.

Коли ж ви це нарештi втямите?

Як полюбляла казати Ірина Вiльде: «Тепер я запитую сама себе».

«О люде османський! Коли тобi стане досить свого власного добра, занехаяного, нерозкопаного? Чого повзеш на чужi землi, не розоравши своеi, чому не нагодуеш власним багатством рiдних дiтей, а примушуеш iх голодними рискати по чужих полях i дарма проливати сусiдську кров? Коли ти вгамуеш свою захланну спрагу? В тебе е сьогоднi влада, i ти сваволиш.

Хто ж захистить тебе вiд Божоi помсти, коли вона прийде? А прийде. Сповнюеться вже круг вiкiв, i ти вернешся туди, звiдки прийшов, виконавши свою страшну мiсiю на землi. Вернешся, осуджений свiтом» («Мальви», 1968).

25 грудня перший i останнiй президент Радянського Союзу подав у вiдставку.