На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я вiдчував уже свое приречення. 24 жовтня 1949 року був убитий Ярослав Галан, почалися масовi репресii студентiв. Та вiдступати я вже не мав куди – хiба зламатись перед «Панчишиним».
Убивство Галана буквально всiх спаралiзувало: хто, за що i з якою метою його вбив? Був комунiстом – та чи ж вiн один? Можна було дивуватися, як здужав вiн залишитись вiрним комунiстичним iдеям пiсля того, як його молоду дружину Анничку в 1937 роцi розстрiляли в Киевi бiльшовики, – але й за фанатизм нiхто нiкого ще не карав смертю.
А що Галан був незалежний i не ходив на пальчиках перед комунiстичними бонзами, що своею участю в Нюрнберзькому процесi здобув певний авторитет хоча б у Львовi, що воював з руйнiвниками украiнськоi культури i захищав не тiльки газовi лiхтарi, а й картини i книги, якi тодi стосами спалювали на внутрiшнiх подвiр’ях музеiв i бiблiотек, що Галана не приймали в партiю i майже не друкували його творiв, а п’ес не ставили – про це знали всi.
Знали окремi люди, наближенi до Галана, що напередоднi вбивства йому наказали здати в НКВД револьвер i кудись подiлася його улюблена вiвчарка… А почерк, почерк убивства: чи не так само був убитий Троцький – сокирою по головi? А недавно в пресi з’явилося свiдчення про те, що убивця Галана Стахур, коли його вели на страту, закричав: «Я не вбивав, не вбивав Галана!» А ще е версii, що Стахура зовсiм i не розстрiлювали…
Історiя колись скаже свое слово, та я, залишаючи для себе право на помилку, переконаний, що вбивство Галана було продуманою акцiею Сталiна – Берii, в результатi якоi НКВД i партiя, позбувшись невигiдноi для них полiтичноi фiгури, отримали можливiсть розпочати в Галичинi нову хвилю репресiй.









