На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994

Автор
Дата выхода
07 декабря 2016
🔍 Загляните за кулисы "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Видання «Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994» структурно складається з двох книг: «Благослови, душе моя, Господа!..» та «Мандрівки близькі і далекі». У них синтезовано жанри подорожнього нарису й політичного щоденника, а також активно осмислюються події минулого і сучасного України.
Перша книга щоденників охоплює кульмінаційний період боротьби за Українську державу. У ній міститься величезний пласт історичного матеріалу, що стосується як біографії автора, так і долі України, її провідних діячів, літераторів.
У другій книзі її структурним стрижнем є опис подорожей, здійснених автором упродовж життя. Ці подорожі з історії обернені в сучасне, наповнені публіцистичним матеріалом, є підставою для медитацій, роздумів і узагальнень про долю України, український національний характер, боротьбу нашого народу за свою свободу, що завершилася створенням власної держави.
Щоденники є підсумком у доробку Р. Іваничука, містять його багаторічну працю документального відтворення епохи.
📚 Читайте "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я оглянувся i невимовно зрадiв, побачивши перед собою Дмитра Павличка, з яким ми пiсля пожежi Коломийськоi гiмназii розiйшлися на цiлих чотири роки: я закiнчував школу в Коломиi, вiн – у Яблуновi.
Менi не вдалося закiнчити унiверситет разом з курсом, який я й донинi називаю «перший украiнський», i менi дуже жаль: у цiй групi, за малими винятками, не було посередностей; я й нинi вiддаю належну оцiнку навiть тим, якi – збаламученi й заляканi «Панчишиним» – виступили на ганебних зборах 13 грудня 1949 року проти мене, Сергiя Пущика та Івана Денисюка, – всi були особистостями, i нинi вони поважнi вченi, професори, учителi.
І невимовно тiшуся, що Дмитро Павличко перейшов з нашоi групи на вiддiл логiки i психологii: я не знаю, як повiвся б вiн на тому consilium abendi[1 - Рада про вигнання (лат.)] з його принципом, яким вiн, далекогляднiший i рацiональнiший, нiж iншi, керуеться й донинi: «так треба». Так треба для вищоi мети (Для вищоi мети всi засоби виправданi – Макiавеллi? Лiс рубають – трiски летять – Сталiн? А може, «через терни до зiрок»?).
Досить того, що Павличко не голосував тодi проти мене, i не вирiс тодi мiж нами бар’ер, який з’явився потiм, але вже з iнших причин: за час нашоi розлуки, коли я служив у армii, iм’я поета Павличка спалахнуло було невиданим дотодi феерверком, i я, звiсно, залишаючись приятелем, довго стояв у його тiнi; Павличко – я про це ще скажу – вирiшив мою долю пiсля повернення з армii, i я йому за це вельми вдячний, але клопiт у тому, що вдячнiсть – теж певна залежнiсть.









