Маленькі жінки

Дiвчата метушилися навколо матерi, кожна намагалася зробити щось, щоб неньцi було максимально зручно. Мег пiдтягла до крiсла чайний столик, Джо пiдкинула дрова у вогонь i почала розставляти стiльцi, перевертаючи i грюкаючи всiм, що траплялося на ii шляху. Бет тихенько бiгала туди-сюди мiж вiтальнею i кухнею, а Емi сидiла на колiнах у матерi та дiловито керувала процесом.

Коли всi зiбралися за столом, мiсiс Марч сказала з особливо щасливим обличчям:

– У мене дещо е для вас – на десерт, так би мовити.

– Так, це чудовий довгий лист вiд тата. Вiн здоровий i вважае, що зима на фронтi пройде краще, нiж ми очiкували. Вiн передае всiм вам теплi побажання на Рiздво, – сказала мiсiс Марч, поплескуючи себе по кишенi, нiби у неi там лежить скарб.

– Так, не ловимо гав, сестрички, швиденько iмо i гайда читати листа вiд тата! Досить вiдкопилювати мiзинець i корчити зарозумiлi пики, Емi, – сказала Джо, обпiкшись гарячим чаем i у поспiху впустивши хлiб з маслом на килим, адже iй страшенно хотiлося швидше прочитати лист вiд батька.

Бет трохи подзьобала вечерю, але вiд хвилювання iй шматок у горло не лiз, тому вона тихенько сiла у затiненому куточку кiмнати в очiкуваннi iнших членiв сiм'i.

– Як на мене, те, що татко пiшов на фронт служити капеланом – це дуже смiливий i благородний вчинок, адже вiн мiг спокiйно залишитися вдома, бо за вiком його б не призвали, та й здоров'я в нього далеко не таке мiцне, як у молодих солдатiв, – тепло сказала Мег.

– Я б теж хотiла пiти на вiйну, була б, наприклад, барабанщицею або маркiтанткою,[5 - Маркiтанти (вiд iтал. Mercatante – торговець, продавець) – дрiбнi торговцi iстiвними припасами, напоями та предметами вiйськового побуту, якi супроводжували вiйська в таборi, в походах, на маневрах i пiд час вiйни.

– Думаю, що спати у наметi, iсти несмачну iжу та пити з бляшаного кухля, це вкрай незручно, – зiтхнула Емi.

– Коли вiн повернеться додому, Мармi? – запитала Бет тремтячим голосом.

– Можливо, через кiлька мiсяцiв, дорогенька, якщо тiльки, не дай Боже, не захворiе.