Маленькі жінки

Нi, менi подобалися вашi подарунки та увага, але це було жахливо сидiти i розгортати пакунки пiд вашими пильним наглядом, – зiзналася Бет. Вона якраз пiдсмажувала тости до чаю i обличчя ii було червоним вiд жару.

– Нехай Мармi думае, що ми пiдготували подарунки одна для одноi, а потiм здивуемо ii, сказавши, що це все для неi. Пiдемо завтра по магазинах, Мег. Нам ще потрiбно стiльки всього пiдготувати для нашого рiздвяного спектаклю, – сказала Джо, рiшуче крокуючи по кiмнатi з закладеними за спину руками.

– Думаю, це рiздвяне дiйство буде моiм останнiм виступом, я вже занадто доросла для таких речей, – з сумом зауважила Мег, яка обожнювала грати в «перевдягання».

– Та ну, невже ти вiдмовишся вiд можливостi похизуватися у бiлiй сукнi з розпущеним волоссям i прикрасах iз золотоi фольги. Ти наша найкраща актриса, i якщо ти покинеш сцену, наш домашнiй театр цього не переживе, – сказала Джо. – До речi, потрiбно влаштувати репетицiю.

– Нiчого не можу вдiяти, я ж нiколи не бачила, як люди непритомнiють, а якщо я буду падати, як ти менi кажеш, то наб'ю собi синцiв. Якщо у мене вийде м'яко впасти, я впаду, але якщо нi, то буду падати грацiозно в крiсло, i нехай твiй Г'юго скаче навколо мене i погрожуе, скiльки завгодно, – вiдповiла Емi, яка не мала акторського таланту, але була затверджена на цю роль лише тому, що вона була маленькою i легкою, бо за сценарiем ii героiню мали носити на руках.

– Роби так: пройди по кiмнатi нерiшуче, похитуючись, заламуй руки та вiдчайдушно вигукуй: – Родрiго! Врятуй мене! Врятуй мене! – i Джо вийшла з кiмнати з таким правдоподiбним мелодраматичним стогоном, вiд якого сестри аж здригнулися.

Емi спробувала повторити – вона виставила скрюченi руки вперед i рухалася незграбно, немов якась мумiя, а ii «вiдчайдушний крик» був бiльше схожий на пронизливий крик вiд уколу голкою.

– Так, все, я здаюся! Коли прийде час, просто спробуй зробити все так, як треба, але якщо аудиторiя буде смiятися, я тут нi до чого. Тепер твiй вихiд, Мег.