Маленькі жінки

У неi е ще шестеро дiток, i iм усiм доводиться спати в одному лiжку, щоб хоч якось зiгрiтися, бо у них, бiдолашних, навiть немае дрiв, щоб розпалити вогонь. А ще вони голодують. Це ii старший син приходив до мене вранцi та розповiв, як вони бiдують. Дiвчатка моi, ви не проти, якщо ми вiддамо iм наш снiданок у якостi рiздвяного подарунка?

Дiвчата були дуже голоднi, адже чекали на снiданок майже годину, i спочатку нiхто не наважувався щось сказати. Але потiм Джо радiсно вигукнула:

– Як добре, що ти встигла прийти до того, як ми сiли снiдати!

– А можна менi вiднести теплi речi малечi? – терпляче спитала Бет.

– А я вiзьму вершки та кексики, – додала Емi, героiчно вiдмовившись вiд своiх найулюбленiших смаколикiв.

Мег, не гаючи часу, вже пересипала гречану кашу в велику миску i складала у кошик хлiб.

– Я знала, що ви погодитеся, моi хорошi, – сказала мiсiс Марч, задоволено посмiхаючись. – Пiдемо допомагати всi разом, а коли повернемося, поснiдаемо хлiбом з молоком, а вже на вечiр приготуемо що-небудь смачненьке.

Незабаром все було готово, i сiмейство Марч вирушило в дорогу. Було ще досить рано та й пiшли вони дворами, тож нiхто не бачив цю дивну делегацiю волхвiв.

Вони стояли на порозi вбогоi та промерзлоi кiмнати з розбитими вiкнами та згаслим вогнищем. З меблiв там був лише невеликий стiл i лiжко з рваною ковдрою, на якому лежала хвора жiнка з немовлям, а до неi з обох бокiв тулилися блiдi, голоднi дiти, намагаючись хоч трохи зiгрiтися.

З якою ж радiстю дивилися на гостей великi дитячi очi, а iх синi вiд холоду губи розплились у широкiй щирiй усмiшцi!

– Ach, mein Gott![8 - Ach, mein Gott! – (нiм.

) Боже мiй!] Невже ангели спустилися до нас з небес! – сказала жiнка тремтячим голосом i сльози радостi покотилися по ii щоках.

– Так, кумеднi такi ангели у капюшонах i рукавицях, – сказала Джо i всiх розсмiшила.

Вже через кiлька хвилин кiмнату було не впiзнати, наче там дiйсно попрацювали добрi духи. Ганна принесла дрова, розпалила камiн i закрила розбите скло старими капелюхами та накидкою.

Мiсiс Марч напоiла нещасну жiнку гарячим чаем i дала трохи кашi, запевнивши, що не залишить ii родину у бiдi. Потiм вона переповила малюка i загорнула його у свою теплу хустку. Робила вона це так нiжно та дбайливо, немов це була ii власна дитина. Дiвчата тим часом накрили на стiл, посадили дiтей ближче до вогню i нагодували iх. Поснiдавши, дiти почали весело базiкати, а дiвчата Марч намагалися розiбрати iх кумедне нiмецько-англiйське щебетання.