На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Професор Вільчур» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Професор Вільчур

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Професор Вільчур" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Професор Вільчур" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тадеуш Доленга-Мостович) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
За своє недовге життя (а прожив він усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми», «Щоденник пані Ганки», «Знахар».
«Професор Вільчур» є продовженням роману «Знахар». Минуло три роки відтоді, як Рафал Вільчур, колишній сільський знахар, а насправді талановитий хірург, повернувся до Варшави й знову очолив створену ним самим клініку. Він багато й успішно оперує, читає лекції студентам і навіть не підозрює, що його слава і визнання не всім до вподоби. Подружжя Добранецьких не зупиниться ні перед чим, щоб забруднити чесне ім’я професора Вільчура і вижити його із власної клініки. Не в змозі більше терпіти інтриги, самотній і розгублений професор повертається у далеке село в білоруській глибинці, де його знали як знахаря Антонія. Там він відкриває народну лічницю, котру збудували самі селяни. А допомагає професорові у всьому молода лікарка Люція, яка вже давно закохана у нього…
📚 Читайте "Професор Вільчур" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Професор Вільчур", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але ви не берете до уваги те, що я, можливо, просто не шукаю iнших можливостей, що, можливо, я знаходжу найбiльше задоволення в цьому, а не в iншому використаннi своiх здiбностей. Який же ви смiшний у тiй своiй слiпотi. Вам здаеться, що всi люди повиннi мати такi ж смаки й бажання, як i ви.
– Не тi самi, лише розумнi, розсудливi!
Люцiя хотiла вiдповiсти йому, що розрахунок в його iнтерпретацii зводиться до питань бухгалтерii, але зупинила себе.
У будь-якому разi пiсля цiеi розмови iхнi стосунки трохи охололи, й отриманi нинi троянди Люцiя сприйняла як своерiдну форму вибачення.
По-друге, у неi було вроджене небажання отримувати будь-що вiд людей, яким вона не могла або не хотiла вiддячити. Нарештi, Люцiя розумiла, що анонiмнiсть вiдправки – це особлива жертва з боку Кольського.
Цi негативнi риси характеру Кольського не викликали обурення Люцii, вона скорiше поблажливо дивилася на них. Незважаючи на це, вона вирiшила висловити претензii за надiсланi квiти й чiтко пiдкреслити, що не бажае подiбних доказiв пам’ятi.
Одразу пiсля Рiздва саме виникла така нагода.
– Добре, що ви прийшли. Я власне хотiла з вами поговорити. Чому ви робите такi речi? Повiрте, я навiть не можу вам подякувати, бо для мене це не було приемнiстю.
Кольський по-справжньому здивувався:
– Я не знаю, про що ви говорите, панно Люцiе.
– Не прикидайтесь. Я кажу про квiти. Ви робите безглуздi витрати, якiсь подарунки, якi не пiдходять анi вам, анi менi.
– Я нiчого не знаю про жоднi квiти, – твердо сказав вiн.
Їй спало на думку, що вiн зараз належним чином оцiнюе безглуздiсть своеi iдеi та використае анонiмнiсть посилки, щоб не признатися iй.
– Я не думала, що ви маете так мало громадянськоi смiливостi, – холодно сказала Люцiя.
Кольський довго мовчав.









