Цент на двох

Замiський будинок не трапився, але мiсяць у пансiонатi «Есберi Парк» кожного лiта заповнював прогалину; i пiд час двотижневоi вiдпустки Мерлiна ця подорож наповнювала повiтря справжнiми веселощами – особливо коли дитина засинала у великiй кiмнатi з умовними вiкнами на море, а Мерлiн прогулювався з Олiвiею у натовпi по дощатому настилу пляжу, димлячи сигарою i намагаючись виглядати як людина з доходом у двадцять тисяч на рiк.

Вже з деяким занепокоенням Мерлiн зустрiв тридцять один рiк, тридцять два, а потiм майже з поспiхом вiн перейшов у той вiк, коли довге, старанне та ретельне промивання може зiбрати лише жменьку дорогоцiнного золотого пiску молодостi: йому виповнилось тридцять п’ять.

І одного разу на П’ятiй авеню вiн побачив Каролiну.

Була недiля, сяючий, квiтучий, великоднiй ранок. Вулиця була переповнена лiлiями, святковими костюмами та гарними квiтневими капелюшками. Опiвднi великi церкви випускали людей зi своiх нутрощiв – церква св. Симона, церква св. Хiльди, церква Послання Святих Апостолiв вiдчинили своi дверi, наче широкi роти, поки люди, що випливали з них, щасливо смiялися, зустрiчаючи один одного, прогулювались i розмовляли, або ж махали бiлими букетами водiям, що iх очiкували.

Перед церквою Послання Святих Апостолiв стояло дванадцять членiв ii приходу, виконуючи освячений часом звичай роздавати великоднi яйця тим, хто цього року вперше прийшов на службу. Навколо них iз захопленням вилися двi дюжини чудово доглянутих дiтей дуже багатих батькiв – благопристойнi й вихованi, що сяяли, як блискучi коштовностi на пальцях iхнiх матерiв.

Сентиментальнiсть вимагае описати й дiтей бiднякiв? Так, але ж дiти багатих – чистенькi, пахучi, виплеканi краiною, i, головне, з голосами м’якими й тихими.

Маленькому Артуру – дитинi представникiв середнього класу, виповнилося п’ять. Непримiтний, непомiтний, з носом, який назавжди змарнував надiю на грецьку бездоганнiсть, вiн мiцно тримався за теплу липку руку своеi матерi, а з iншого боку, у натовпi, що розходився додому, рухався Мерлiн.

На П’ятдесят третiй вулицi, де стояло двi церкви, затори були найбiльшими й найщiльнiшими, тому iхне просування стало настiльки неспiшним, що навiть маленький Артур не мав анi найменших труднощiв, щоб рухатись разом з усiма.

Раптом Мерлiн помiтив, як вiдкритий автомобiль найглибшого багряного кольору, з гарною нiкелевою обробкою, повiльно ковзае вздовж бордюру i зупиняеться. У ньому сидiла Каролiна.