Цент на двох

А ти повертаешся спиною до нас!» Але весь час, Лоiс, крiзь цю тiнь, я завжди мiг бачити, як твоя дитяча душа мерехтить передi мною, така крихка, ясна i чудова.

Лоiс тихо плакала. Вони дiйшли до ворiт, i вона вперла лiкоть у них i почала нестримно витирати очi.

– І пiзнiше, дiвчинко, коли ти захворiла, я став на колiна i всю нiч просив Бога помилувати тебе для мене – о тодi я знав, що хочу бiльшого; Вiн навчив мене хотiти бiльшого. Менi хотiлося знати, що ти рухаешся i дихаеш в одному свiтi зi мною.

Я бачив, як ти ростеш, що твоя чиста невиннiсть змiнюеться полум’ям i палае, щоб дати свiтло iншим слабшим душам. І тодi я хотiв в якийсь день взяти твоiх дiтей на колiна i почути, як вони називають старого буркотливого монаха дядьком Кiтом.

Вiн нiби смiявся зараз, коли говорив.

– О, Лоiс, Лоiс, я тодi просив у Бога бiльше. Я хотiв, щоб ти писала менi листи та хотiв мiсця за твоiм столом. Менi дуже цього хотiлося, Лоiс, люба.

– Ти матимеш це, Кiте, – ридала вона, – ти ж знаеш це, скажи, що ти це знаеш.

Ох, я поводжусь, як дитина, але я не думала, що ти виявишся таким, i я… о, Кiте… Кiте…

Вiн взяв ii за руку i нiжно погладив ii.

– Ось твiй автобус. Ти ж приiдеш знову, правда?

Вона поклала руки на його щоки, i, опустивши його голову, притиснула його обличчя до свого, мокрого вiд слiз.

– О, Кiт, брате, одного дня я тобi щось скажу.

Вiн допомiг iй увiйти, побачив, як вона дiстае хустинку i смiливо посмiхаеться йому. І коли водiй надавив на газ i автобус рушив, навколо неi пiднялася густа хмара пилу, i вона зникла.

Кiлька хвилин вiн простояв там, на дорозi, спершись рукою на ворота, а його губи склалися у напiвпосмiшку.

– Лоiс, – сказав вiн вголос, якось здивовано, – Лоiс, Лоiс.

Пiзнiше деякi послушники помiтили його на колiнах перед П’етою, i, повернувшись через деякий час, знайшли його все ще на цьому ж мiсцi. І вiн був там допоки зiйшли сутiнки, i приязнi дерева затiяли розмови у вишинi, а цвiркуни перейняли свiй тягар пiсень у присмерковiй травi.

VII

Перший клерк у телеграфнiй будцi на Балтиморському вокзалi свиснув крiзь великi зуби до другого клерка:

– Чого?

– Бачиш цю дiвчину – та нi, красуню з великими чорними крапками на вуалi. Занадто пiзно – вона вже зникла. Ти пропустив дещо.

– Що саме?.

– Нiчого. Чорт, яка ж вона гарна. Приiхала сюди вчора i вiдправила телеграму якомусь хлопцевi, щоб ii зустрiв.