На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Визволення. Роман мілин» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Визволення. Роман мілин

Автор
Дата выхода
03 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Визволення. Роман мілин" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Визволення. Роман мілин" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Джозеф Конрад) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман «Визволення» – найбільший і найкращий із романів Джозефа Конрада, над яким він працював майже двадцять років. У ньому він розповідає про тяжке життя індонезійського народу, що веде жорстоку боротьбу з колонізаторами.
Далеко на сході між глибинами двох океанів загубилися великі й малі острови, населені вільними нечисленними малайськими племенами. Капітан Лінгард, один із небагатьох, хто відвідував ці місця, давно замислив дуже важливу справу. І хто б міг подумати, що йому на заваді стане беззахисна яхта, яка сіла на мілину в цих маловідомих місцях, а її господар вперто відмовляється від допомоги Лінгарда. На цій яхті капітан знайомиться з чарівною молодою жінкою… його чекають таємничі й небезпечні пригоди, любов і втрати.
📚 Читайте "Визволення. Роман мілин" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Визволення. Роман мілин", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Штурман пiднiс чарку до губ, гостро глянув на незнайомого i помалу випив.
– Ви, мiстере, маете добрий нюх, щоб нишпорити в темрявi за кораблями, – мовив вiн, ставлячи чарку на стiл.
– Дурницi! Я побачив вас саме на заходi сонця.
– Знали, куди дивитися, – мовив Шоу, пильно глянувши на нього.
– Я дивився на захiд, де було ще трохи свiтла, кожна розумна людина так зробила б, – нетерпляче вiдказав Картер. – Що вам треба вiд мене?
– Так, ви здатнi плести язиком…
– Нiколи не стрiчав такого чоловiка, – мовив недбало Картер.
– Я не люблю човнiв, що крадькома пiдходять до корабля, особливо, коли менi доручено вахту на палубi. Я маю добрi очi, не гiршi, нiж у наших портових морякiв, й ненавиджу, коли мене морочать обмотаними веслами й iншими чортячими вигадками. Подумаеш, цяця! Яхтовий офiцер! Цi моря, мабуть, напхом набитi такими яхтсменами. Я вважаю, що ви пiдло пожартували зо мною. Коли заходило сонце, я сказав своему старигановi, що нiчого не видно; так воно й було насправдi.
– Я мав пiдстави, обмотуючи весла, бо хотiв проскочити повз затоку, де стояло на приколi якесь тубiльне судно. То була тiльки звичайна обережнiсть малого, неозброеного човна. Я вас добре бачив i зовсiм не мав намiру лякати.
– Я хотiв би, щоб ви потрапили кудись iнше, – сказав Шоу. – Бо ненавиджу, коли хтось призводить мене до такого непевного й помилкового становища. О! Мене кличе стариган.
Вiн швидко вийшов iз каюти, а скоро потому Лiнгард зiйшов униз i знову сiв до столу проти Картера. Обличчя його було серйозне й рiшуче.
– Зараз почнеться вiтер, – промовив вiн.
– Тодi, сер, – сказав встаючи Картер, – вернiть менi цього листа, i я поiду, як тут кажуть, нишпорити за iншим кораблем.
– Я iду до яхти, а листа збережу, – рiшуче сказав Лiнгард. – Я вже точно уявляю собi, де вона, i мушу iхати визволяти тих людей. Вам, мiстере Картер, пощастило, що ви натрапили на мене. Менi теж пощастило, – додав вiн, знизивши голос.
– Та-ак, – протяг Картер. – Чималу торбу грошей дiстанете, якщо витягнете яхту, але я певний, що ви не дуже-то допоможете iй.










