Надходить та година

Спускаючись iз Карiн трапом лiтака, Джайлз обняв ii за плечi й обережно провiв крiзь галасливу зграю журналiстiв.

– Карiн! Карiн! Якi вашi вiдчуття пiсля втечi зi Схiдноi Нiмеччини? – волав якийсь голос, коли блимали спалахи, а телевiзiйники намагалися триматися дистанцii в один метр, вiдступаючи назад.

– Нiчого не кажи, – твердо порадив Джайлз.

– Сер Джайлз уже освiдчився вам, панно Пенгеллi?

– Ви будете ще балотуватися до парламенту, сер Джайлз?

– Карiн, ви вагiтна?

Карiн розгублено лупала очима на журналiста i промовила:

– Нi, не вагiтна!

– Ти не можеш бути впевненою пiсля минулоi ночi? – прошепотiв Джайлз.

Карiн посмiхнулася й уже намiрилася поцiлувати коханого в щоку, коли той обернувся до неi, i iхнi вуста ненадовго торкнулися, i ця свiтлина з’явилася на бiльшостi перших шпальт, про що вони дiзналися за снiданком наступного ранку.

* * *

– Кiт Брукс дотримав свого слова, – повiдомила Карiн, вiдводячи погляд вiд «Телеграф».

– Я згоден, вiн напрочуд великодушний.

– Редактор?

– Оглядач подiй дня.

– Еге ж. Ми нiколи не отримували таких новин по наш бiк муру. Всi газети друкували одне й те ж повiдомлення, написане речником партii й опублiковане редактором, якщо той прагнув зберегти свою роботу.

– Це полегшуе життя, – зауважив Джайлз, коли з’явив-ся Маркгем iз тацею з гарячими тостами i поставив ii на стiл.

– А Маркгем – декадент? – поцiкавилася Карiн, коли мажордом зачинив за собою дверi.

– Безумовно, – пiдтвердив Джайлз. – Бо я достеменно знаю, що вiн голосуе за консерваторiв.

Джайлз читав редакцiйну статтю «Таймс», коли задзеленчав телефон. Маркгем з’явився знову.

– Це пан Гарольд Вiлсон, сер, – сказав вiн, подаючи слухавку.

– Хоче повернути мене назад? – запитала Карiн.

Джайлз не був упевнений, чи вона жартуе.

– Доброго ранку, Гарольде.

– Доброго ранку, Джайлзе, – привiтався голос iз непомильним йоркширським акцентом. – Хотiв поцiкавитися, чи зможете знайти час, щоб завiтати до Палати громад сьогоднi, позаяк е тема, яку я хотiв би з вами обмiркувати.

– Коли вам буде зручно? – уточнив Джайлз.

– У мене е вiкно об одинадцятiй, якщо це вас влаштуе.

– Упевнений, що влаштуе, Гарольде, але чи можу я бути певен?

– Природно.

Джайлз прикрив рукою мiкрофон i запитав:

– Карiн, коли можна очiкувати твого батька?

– Близько десятоi, але менi до того доведеться купити трохи одягу.